місце найсильніших потаємних прагнень кожного ідейного рашиста, своєрідна “точка G” путінізму називається по своєму символічно: Пиздри.
Саме тут до 1914 року лежала крайня західна точка Російської Імперії. Саме до цього міста слідом за російським солдатом найдальше на захід зайшов російський жандарм, російський чиновник і російський вчитель. І коли Владімір Путін говорить про “відновлення статусу і впливовості російської держави”, згадує імператорів Пєтра І і Нікалая І, він прагне, щоб його армія, його вчителі, його чиновники і його жандарми під його особистим керівництвом назавжди повернулися сюди.
У Пиздри.
Але є нюанс.
Повернення імперії до Пиздр, а Пиздр – до складу імперії зовсім не хочуть жителі цього міста. Наскільки я зрозумів, вони цілком комфортно почуваються у складі Вжесінського повіту Великопольського воєводства Республіки Польща. До свого давно минулого статусу передового західного форпосту імперії вони ставляться радше іронічно. Яскраве свідчення того – невеличкий “меморіал” на місці колишнього пропускного пункту. Дві будки, збиті великими цвяхами. Два прикордонні стовпи з орлами. Дві фігурки вартових з гвинтівками – прусського і російського.
І все воно збите з дощок.
Або витесане з колод.
Великою сокирою.
Російську імперію в Пиздрах та околицях виразно не люблять)
