Лавренюк Марія
Улиянка
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2024
216 сторінок
9/10
Роман “Улиянка” Марії Лавренюк анотація позиціонує як книгу про кохання молодої русинки-сироти і поляка-бідняка. Тобто принаймні один позитивний персонаж польського походження задекларований на самому старті оповіді. Насправді він там такий не один. Цікаво, що в повній відповідності з анотацією “Улиянку” саме як роман про кохання оцінили учасниці Львівського жіночого літературного клубу, надавши рукопису спеціальну відзнаку Міжнародного конкурсу “Коронація слова” 2023 року. Хоча тема русинсько-польського кохання зблискує тільки на старті книги, а остаточно вигасає на дев’яностій сторінці разом із виселенням українців Закерзоння до Радянського Союзу. Далі ще сто двадцять сторінок – виживання жінки з дітьми між молотом і ковадлом в умовах окупованої росіянами повоєнної України. І перетворення головної героїні з пасивної жертви з постійно потупленим поглядом на тверду особистість, здатну відповісти ударом на удар, убити убивцю, та ще й так, щоб слідів не знайшли. Порівняно з головною героїнею попереднього роману “Калина січена” Вірою Калинюк титульна героїня нової книги Улиянка — крок авторки на новий рівень майстерності.
Мало того: у новому романі письменниця вперше зважилась “зіграти на чужому полі”. Бо дія попередніх книг Марії Лавренюк від дебютної збірки оповідань “Декамерон одного села” до роману “Калина січена” розгорталася на рідній для авторки Південній Волині. А географія малої батьківщини та менталітет її мешканців відігравали чималу роль у сюжетному полотні кожної книги. А в “Улиянці” авторка ризикнула зійти з цієї волинської орбіти.
Авторський ризик виправдався.
В “Улиянці” і географічно-мовний колорит Лемківщини другої чверті двадцятого століття і похмурі реалії окупованої росіянами України другої половини прописані так, що віриш і авторці, і її персонажам. При цьому текст не перевантажений діалектизмами та пейзажними описами, написаний динамічно і читається без проблем.
Написати “читається легко” – не випадає.
Бо надто важкі випробування та ситуації в тому тексті описані.
Хоча і написані такі сцени без згущення фарб і без нагнітання емоцій задля емоцій, чим часом грішать авторки “історичних романів для домогосподарок”, як закордонні так і вітчизняні.
Марія Лавренюк в новому романі — точна, але лаконічна.
Роман про дозрівання особистості в екстремальні моменти історії сюжетно перегукується і з чотиритомними епопеями європейських авторів другої половини дев’ятнадцятого століття, і зі “Звіяним вітром” Маргарет Мітчелл. Але залишається повністю самобутнім, стислим, динамічним. Можна сказати – сучасним, хоча дія роману закінчується на початку п’ятдесятих років минулого століття.
Мабуть саме тому журі Премії імені Василя Фольварочного нещодавно нагородило “Улиянку” як кращий історичний роман 2024 року.
Це позиціонує книгу цілком точно.
