Сергій Синюк, лектор і літератор
Схожий на бульдога кремезний чоловік у формі військового моряка відсунув теку з проектом бюджету:
– Я не побачив тут витрат на культуру.
– Але, Прем’єр-міністре! – стримано здивувався міністр фінансів. – Британія воює. Чи потрібна нам зараз культура?
– Якщо нам не потрібна культура – то за що ми тоді взагалі воюємо? – відрізав Вінстон Черчілль.
Протистояння вільного світу і тоталітарних режимів у 1939-45 точилося і в культурному просторі. До книг, газет та листівок додалися кіно та радіо. Проте якщо більшість країн-учасниць Другої світової війни заповнили ефір агітацією і бадьорими маршами – британці підійшли до ситуацій значно ґрунтовніше. Окрім маршів, репортажів і героїчних балад британські радіокомпанії передавали і лекції провідних інтелектуалів, які пояснювали чим краща класична європейська цивілізація від того «нового порядку», який намагалися накинути силою цілому світу соціал-дарвіністи з Риму, Берліна та Москви. Одним з найбільш яскравих лекторів став викладач англійської мови та літератури в коледжі Святої Магдалени в Оксфорді магістр Клайв Стейплз Льюїс. Він не завжди був кабінетним ученим – в окопах Першї світової вислужився в офіцери з рядового, «на дембель» пішов після важкого поранення. Він мав що сказати британським солдатам Другої Світової (Прикметна ознака справжньої демократії – британці на фронтах і в тилу могли вільно слухати по радіо цілий світ в той час як тоталітарні режими ефірні радіоприймачі конфісковували негайно й нещадно). Клайв Стейплз Льюїс не вчив своїх співвітчизників ненависті. Він говорив з ними про християнство. Яскраво оповідав про святість свободи і свободу святості – і як емоційна реакція у слухачів виникала… ні, навіть не ненависть, а холодна рішуча огида до окультних, нелюдських практик тоталітаризму. Не тільки до SS з їхнім «вагнерівським» культом давньогерманського поганства, але й до КПСС, що плекала культ мертвих вождів та героїв. Мабуть тому книг Льюїса в СРСР було «низзя» до самого його розвалу. Навіть у поту так званої «перестройки», коли радянські видавництва торгували книгами затятих антикомуністів Черчілля та Сомерсета Моема, коли вийшов тритомник католицького белетриста Гілберта Честертона – книги Льюїса в СРСР можна було зустріти тільки в самвидаві. А найпопулярнішою у читачів самвидаву книжкою Льюїса була якраз збірка його радіолекцій, об’єднана назвою «Просто Християнство».
В українському перекладі книга «Просто Християнство» побачила світ 2018 року у видавництві «Свічадо». І знову виявилася надивовижу актуальною. Навіть не тому, що прийшла в маленьку країну, яка обороняється від тоталітарного монстра. А тому що противник України щосили намагається розколоти її населення за конфесійною ознакою, розпалити в країні повномасштабну релігійну війну. І книга, яка акцентує увагу на спільних для всіх християн ученнях та доктринах,є важливою протиотрутою від токсинів нетерпимості, якими нині намагаються закидати наші мізки пропагандисти «із-за порєбріка»:
“Світ не складається зі стовідсоткових християн і стовідсоткових нехристиян. Є люди (і таких насправді дуже багато), які поволі перестають бути християнами, хоч і далі себе так називають; серед них трапляються і священнослужителі. Є люди, які поволі стають християнами, хоч іще себе так не називають”.
Насамперед для тих хто поволі стають християнами, виходячи на світло істини з тісних темниць невірства чи затхлих комірчин конфесійності і адресована книга К.С.Люїса. Саме для них – його основний рецепт:
“Християнська любов – чи то до Бога, чи до людини – це чин волі. Докладаючи зусиль, щоб виконувати Його волю, ми додержуємося заповіді “Люби Господа, Бога твого”. Він сам дасть нам почуття любови, якщо вважатиме за потрібне”.
За порівняно коротке земне життя К.С.Льюїс створив не одну глибоку і мудру книгу. Для більшості читачів України знайомство з ними ще попереду.
Щиро їм заздрю.
