Можна обрати будь-який тип роману. Але, незалежно від вибору, далі доведеться творити в рамках певної традиції з правилами й канонами ви вже ознайомились, якщо багато читали.
Відомий автор має можливість відійти від традиції й порушити канон – віддані читачі йому вибачать. Початківець таких привілеїв не має, тому йому не рекомендується виходити за рамки традиційних жанрів.

  Не можете придумати ім’я самі – візьміть телефонний довідник. Там прорві імен на всі смаки.

  Вам. Автору доведеться надовго оселитися в головах ваших персонажів. Серйозно подумайте, чи хочеться вам працювати з такими типами? Вони вам цікаві? Якщо ваші персонажі вам подобаються, швидше за все вони сподобаються і читачеві.

У вас вийде захоплюючий роман. Якщо ви будете з усією ретельністю продумувати варіанти дій персонажів, які потрапили в ту чи іншу ситуацію. Якщо будете постійно ставити собі це питання, персонаж діятиме на межі своїх можливостей. А такий персонаж завжди утримує увагу читача.

  Найпродуманіший сюжет втрачає сенс, якщо в ньому відсутній конфлікт.

  Навряд чи знайшлося би багато охочих дивитися бій Мохамеда Алі з калікою чи ліліпутом. Якщо сили суперників не рівні – не буде ні боротьби, ні суперництва, ані хорошого роману. Герой викладається повністю тільки тоді, коли проти нього виходить рівний за силою суперник.

  Суперник не обов’язково злочинець. Він дуже навіть може бути не менш шляхетним від героя.

  У вашій  свідомості має бути тигель – певна посудина в якій знаходяться персонажі, поки обстановка розпалюється. Тигель не дасть ім. порозбігатися, а конфлікту – погаснути. Має бути причина, через яку герой влазить в конфлікт, а не уникає його. Якщо ми описуємо персонажа з проблемою на роботі, треба пояснити, чому він просто не звільниться (скажімо в нього 10 дітей, а іншої роботи з такою зарплатою в містечку нема). Без тигля персонажі розбіжаться. Не буде конфлікту – не буде драми. А як тільки ви поміщаєте персонажів до тигля – вони будуть з обох боків розпалювати полум’я конфлікту, доки не настане розв’язка. Тому при створенні персонажів завжди думайте чим пов’язати їх одне з одним.

  Крім зовнішнього конфлікту в геніальному романі мусить бути внутрішній конфлікт в душі головного героя. Якби Гумберт Гумберт не мучився б від пристрасті до Лоліти, читач би відчув до нього тільки огиду. Якби не внутрішній конфлікт Емми Боварі, роман Флобера перетворився би на клоунаду. Ну кому цікава зрадлива дружина?

  Настромити героя на вила дилеми. Герой з якоїсь серйозної причини мусить вчинити Щось. З не менш серйозної причини саме оцього Щось він вчинити не може.

В кожному справді художньому творі є ключовий конфлікт. Саме його опис дозволяє відповісти одним реченням на питання “Про що книжка”.

   Неважливо в якому жанрі ви збираєтеся творити: наукової фантастики, трилера, детектива. Головне для вас – знати закони і правила свого жанру.  В іншому випадку навіть не мрійте про те, що ваш роман вийде в світ.  Як дізнатись про ці закони і правила? Дуже просто – ходіть в бібліотеку, наберіть торбинку книжок того жанру, який вам цікавий – і читайте.  Якщо ви не читали книг того жанру, в якому збираєтесь писати – ви приречені на провал.

   Якщо конфлікт це порох художнього твору, то ідея – це гармата. Ідею художнього твору можна порівняти: з любов’ю в шлюбі; з арматурою в бетонному блоці; з формулою E = mc2 у теорії відносності. Ідея це – причина через яку ви пишете; точка зору, яку вам треба відстояти; сенс вашого роману, цент, ядро, серце, душа вашого твору.

   Егрі каже, що вдала ідея твору повинна складатися з персонажа, конфлікту та висновку.

 Цілком очевидно, що не можна вводити в художній твір дві ідеї зразу.

  Сюжет – це не просто послідовність подій, а послідовність подій, в яких задіяні люди-персонажі. Причому – цікаві персонажі. Читати будь-що про кого-небудь – нудно.

  Повне визначення сюжету: виклад послідовних подій, що відбуваються з персонажами і змінюють їх.

  Дилеми, які ви ставите перед персонажами, називаються “сюжетними питаннями”.  Саме завдяки сюжетним питанням читачеві хочеться знати що буде далі.

   Коли ви працюєте над планом роману, вам треба продумати не тільки події, про які йтиметься в творі, але й етапи розвитку персонажа. Для того, щоби конфлікт набирав обертів, персонаж мусить розвиватися, мінятися від етапу до етапу. В цьому вам може допомогти покроковий план. За допомогою покрокового плану автор тримає сюжет загнузданим. Сприймайте покроковий план як креслення, схему. Він вкрай необхідний.

  Події в сюжеті не з’являються самі собою. У них вдихає життя комплекс подій, які відбулися раніше. У цьому й полягає логіка створення  художнього твору,  логіка, яка наділяє сюжет органічною єдністю.

  Кульмінація тексту – це те його завершення, заради якого з’явився початок. Напруга в сюжеті поступово зростає і сягає точки в якій розв’язується ключовий конфлікт. Конфлікт розв’язується за допомогою того, що Егрі називає “революційними змінами”. Втім, ще у давніх греків це називалося перипетією. Арістотель називав перипетією зміну початкової ситуації дії на шось прямо протилежне і притому зміну, згідну із законом імовірності або необхідності.

 В кульмінації боягуз стає хоробрим, безнадійно коханий погоджується піти під вінець, невдаха перемагає, везунчик програє… Становище міняється кардинально – все перевертається з ніг на голову.

 Дж.Н. Фрей

  Що робити, коли муза поїхала у відпустку

(переклад Сергія Синюка)
Іноді письменники опиняються в творчому тупику. В один прекрасний день письменник сідає за клавіатуру. Він готовий взятися до роботи, але раптом виявляє, що в голові порожнеча.

Нічого.

Нуль.

  Ваша поведінка в даній ситуації покаже, хто ви є: справжній письменник чи звичайна людина, яка тільки й робить, що мріє ним стати.
   Якщо ви з’ясували, що не можете написати ні рядка –  не піддавайтеся паніці. Малодушний тут же кинеться в найближчий бар залити за комір, щоб пробудити музу. Це може спрацювати, але кінцевий результат буде невтішним. Майже все, що ви напишете в стані алкогольного сп’яніння, доведеться викинути. Безперечно, Едгар По творив, напившись як чіп. Але не будемо забувати, що він сцяв під себе і помер в сорок років повною руїною. До того ж Едгар По – виняток. Джеймс Міченер не п’є. Йому вже за вісімдесят, а він все ще пише капітальні романи.
  Якщо ви застрягли, найважливіше пам’ятати, що таке трапляється з усіма. Переживати нема чим. Головне, щоб в крові не впав рівень адреналіну. Для розігріву передрукуйте те, що вже написано. Послухайте веселу музику – може допомогти. Іноді корисно перечитати вже написане уголос. Робіть, що хочете, головне – не кидайте роботу. Трудіться, тарабаньте по клавішах, навіть якщо розумієте, що пишете нісенітницю. Якщо у вас досить завзятості, ви вийдете з глухого кута. Але вам ніколи з нього не вирватися, якщо кинете роботу. Наступного разу ви здастеся ще швидше.
  Не плутайте творчий тупик з емоціями, що впливають на творчість (люттю, лінню, сумом і т. п.). Назвемо чотири причини, що призводять до творчого тупику: незнання власних персонажів, намагання писати і правити одночасно, страх невдачі, боязнь успіху.
   Коли ви сідаєте за чернетку, персонажі оживають, у них з’являються бажання. Персонаж, в якому ви не розібралися, може чинити опір вашій волі, коли ви спробуєте змусити його зробити те, чого він не хоче. Припустимо, персонаж, згідно із покроковим планом, повинен пограбувати банк. Ви беретеся до цього епізоду і виявляєте, що герой не хоче брати в руки револьвер. Може так вийти, що ви створите не таких персонажів, як вам хотілося. У такому випадку вам буде складно змусити їх діяти за вашою волею. Коли треба буде говорити, вони промовчать. Вам здасться, що ви загрузли в трясовині. Ви ударитеся в паніку. Це перший тип творчого тупика.
   Щоб подолати творчий тупик першого типу, поговоріть з персонажами. Спробуйте зрозуміти, чому вони не хочуть вам підкорятися. Може, ви підштовхуєте героїв до неприродним вчинків. Дайте героям більш серйозні мотиви або змініть покроковий план. Так чи інакше, як тільки ви почнете длубатися у внутрішньому світі персонажа, розв’язок задачі стане очевидним і ви повернетеся до роботи. Ви подолаєте безвихідь.
   Спроба писати і правити одночасно призводить до творчого тупику другого типу. Спочатку треба написати ПОВНИЙ ПЕРШИЙ ВАРІАНТ роману, всі крапки над «і» розставите потім. Не треба зразу перетворювати рукопис на шедевр, адже це поки тільки чернетка.
   Педантом станете, коли справа дійде до редактури. Тоді будете сидіти над кожним словом, роздумуючи, що з ним робити: залишити, замінити або викинути. Коли ви пишете чернетку, деякі недоліки стають очевидними відразу. Окремих авторів це доводить до божевілля – вони відразу кидаються правити. В результаті їх вже нічого не влаштовує. Темп роботи сповільнюється, автори починають думати над кожним словом. Потім вони кидаються вносити правку в виправлення. Потім з’являється страх, що вони ніколи більше не напишуть нічого цінного. В кінцевому підсумку вони не в змозі видавити з себе ні слова.
Як вийти з такого творчого тупика? Друкуйте з вимкненим монітором. Якщо ви пишете від руки або користуєтеся друкарською машинкою, вимкніть світло, щоб стало темно. Головне – не бачити результату ваших потуг. Попрацювавши так день-другий, ви вийдете з глухого кута.
   Творча безвихідь третього типу – страх невдачі. Письменник опиняється в безвиході цього типу, коли робота над рукописом майже закінчена. Уява починає малювати, як видавництва одне за одним відмовляються публікувати роман. Страх, нехай навіть підсвідомий, що роман не опублікують, гальмує роботу. І письменник застряє десь в середині останньої глави.
   Творча безвихідь третього типу можна подолати за допомогою крику. Кричіть, що є сили, плачте, що вам нічого не страшно, ви не зупинитеся ні перед чим, вам плювати, скільки видавництв вам відмовлять. Уявіть, що зламалися друкарська машинка або комп’ютер. Горлайте на них. Зазвичай це допомагає.
   З творчим тупиком четвертого типу все дещо складніше. Ви починаєте, не знати з якого дива боятися успіху.
   Коли ви домагаєтеся успіху, відбуваються дивні речі. Ваша дружина починає до вас інакше ставитися. Друзі-невдахи заздрять вам. З вами намагаються сперечатися з приводу і без приводу. Вас будуть питати, як вам прийшла в голову ідея роману, скільки грошей ви отримали, над чим працюєте в даний момент. Люди будуть вам розповідати про своїх улюблених письменників. Коли з’ясується, що ви їх не читали, люди будуть вас вважати за ідіота, бо їхні улюблені автори пишуть в сто разів краще, ніж ви. Як це ви не читали Джоні Карсона? А чому «Тайм» або «Нью-йорк Таймс” не опублікували відгук про ваш роман? Ви будете в центрі уваги. Що ж у цьому поганого?
   Деякі психологи стверджують, що одна з найпоширеніших в Америці фобій – страх виступу перед великою групою людей. Люди бояться цього пущі смерті. Чому? Людям страшно бути поміченими, бути центром уваги в залі, повному людей. Процвітаючий письменник завжди помітний. Він часто стає центром уваги в залі, повному людей. Початківець письменник чекає цього з жахом. Так виникає творчий тупик четвертого типу.
   Якщо боїтеся успіху, напишіть на титульному аркуші рукопису чуже ім’я. Працюйте під псевдонімом. Так роблять багато письменники. Ви навіть не підозрюєте, що, може, ваш сусід – автор кращих бестселерів за рейтингом «Нью-йорк Таймс». Боятися слави немає причини. Можна стати письменником, уникнувши її.
   Творча безвихідь п’ятого типу є комбінованим варіантом двох і більше типів тупиків. Намагаючись подолати безвихідь, варіюйте різні способи, поки не зрушиться з мертвої точки.

7. Нездатність довести справу до кінця
   Ваш день може скластися так.
Ви збираєтеся сісти за роботу о десятій ранку. О 9.35 забігаєте на кухню зварити собі кави. На столі ви помічаєте газету, покинуту кимось з хатніх. Як тут втриматися і не прочитати, що пишуть про жахливий землетрус у Тибеті, авіакатастрофу в Кенії і сотні інших важливих речей? Потім дзвонить ваша приятелька, якій хочеться поговорити. Вона страшно засмучена, тому що її синові не поставили «відмінно» за прапорець, склеєний в дитячому садку. На годиннику вже за чверть одинадцята. Вам  таки пора братися за роботу. Але спочатку доведеться випити ще одну чашку кави і дочитати газету. Треба ж до кінця з’ясувати, що трапилося з героєм коміксів.
Одинадцята рівно. Ви сідаєте до комп’ютера. Вам заважає сонце. Ви опускаєте жалюзі і вмикаєте тихеньку музику. Дивитесь на екран. У кімнаті прохолодно. Ви надягаєте светр, повертаєтеся за стіл і знову дивитесь на екран.  Звивинами мозку не блукає жодної путньої ідеї. Ви робите собі третю чашку кави. Миєте посуд, що залишився після сніданку. Кіт просить, щоб його випустили на вулицю.
   На годиннику за чверть дванадцята. Якщо сісти за роботу зараз, думаєте ви, то як тільки справа піде, буде пора обідати. Краще почати після обіду.
Ви вмикаєте телевізор і дивіться повторення вчорашнього серіалу.
Після обіду ви знову сідаєте за роботу. Включаєте приємну музику. Наливаєте собі чашку кави. Прочиняєте жалюзі. Надягаєте інший светр, впускаєте кота. Як тільки ви беретеся до роботи, приносять пошту. Як можна писати, коли на столі лежить копичка нерозпечатаних листів, які тільки й чекають, щоб їх випустили на свободу, розкривши конверти? І ви кидаєтеся їм на виручку (Приміточка перекладача – в наших умовах роботу пошти з відбирання авторського часу чудово виконують електрона  та соцмережі).
Ви знову повертаєтесь до роботи. Але згадуєте про вікно, яке треба помити, підлогу, яку пора підмести, або ваш зателефонує недоумкуватий брат, якому кортить поскаржитися, що він подряпав крило своєї новенької «Хонди» (Прим пер – можна поміняти на новеньку “Гранту”… Трапляються ж недоумки. Які в 2015 році ще купують російські машини))).
Зрештою, вам доведеться зробити вибір. Що вам потрібно від життя? Вимиті вікна, чисті підлоги і бездоганна чекова книжка – чи роман на полиці книгарні? Якщо ви вирішили стати письменником, на першому місці має бути письмо, не можна допускати, щоб час минав даремно. Коли приходить час писати, треба забути про все інше.
   Що, якщо прийшов час постригти газон? Газон почекає. Заодно з машиною, яку тркба вимити, і продуктами, які необхідно купити. Робота насамперед.
   Чи означає це, що вам доведеться жити в хліві, не маючи можливості пограти в гольф? Та звісно – ні!
   Але якщо ви вирішили присвятити роботі п’ятнадцять годин на тиждень, на цей час ви повинні відкласти всі свої справи і писати. Ніщо, крім пожежі або нападу гострого апендициту, не може змусити вас змінити свої плани.
Якщо ви не здатні довести справу до кінця, час тане і тече крізь пальці. Він може танути маленькими шматочками, як крижинки, які витрушують з морозилки, або величезними брилами ніби айсберг, що відколює від льодовика.
Є й інший вид нездатності довести справу до кінця. Він називається «творчим тупиком».
Я переконаний, що у творчий тупик письменника заганяє підсвідоме бажання стати мучеником. Він відчуває себе надто величним святим Себастьяном від літератури.
Як вам сподобається така історія?
   «Якось раз ясним жовтневим ранком муляр Джонсон на прізвисько Великий Джейк прийшов на роботу із запізненням. Він сказав, що затримався в парку, задивившись на голубів. Він замилувався їх незвичайним, перламутровим оперенням.

   Він працював в компанії «Золоті руки», яка будувала особняк неподалік від Далласа. Всі знали, що Великий Джейк – майстер своєї справи. Його козирем були фігурні каміни і вигадливі патіо.
  До приходу Великого Джейка його підручний встиг замісити розчин і скласти акуратні штабелі цегли за споруджуваним будинком. Великому Джейку належало викласти з цегли доріжку, яка, огинаючи тенісний корт, вела до ставка.
Великий Джейк випив чашечку кави і глянув на план ділянки. Провівши пальцем по аркушу ватману, він відчув, що у нього по спині пробіг холодок. Йому стало не по собі. Він знову подивився на план, потім на штабелі цегли і ящик з розчином. У нього на лобі виступив піт.
   Він відкинув ватман і попрямував до виконроба, який здалеку закивав йому головою.
– Творча безвихідь?
   Великий Джейк сумно кивнув.
– Сьогодні нічого не вийде, – сказав він. – Хто знає, може бути, я вже ніколи не зможу взятися за кельму.
  Прораб підбадьорливо поплескав Великого Джейка по плечу і зауважив, що йому страшенно шкода.
   Великий Джейк прийшов додому і ліг на диван.
– Милий, в чому справа? – Запитала його дружина Орінда.
– Творча безвихідь.
– Тобто?
– Сьогодні я не можу цим займатися.
– Тобі оплатять цей день?
– Навряд чи.
– І як довго це триватиме?
– Важко сказати,
– По-моєму, ти просто ледар.
– Але ж у письменника може бути творчий тупик? Чим я гірший?
  Орінду пішла на кухню. Вона повернулася до вітальні з качалкою в руках і так відлупцювала Великого Джейка, що згодом тому довелося накласти тридцять чотири шви.
З тих пір Великий Джейк забув, що таке творчий тупик ».
   Якщо ви зустрінете письменника, який потерпає від творчому тупика, вам доведеться вислуховувати нескінченні розповіді про те, як він сидить і дивиться на чистий аркуш паперу або на екран комп’ютера і, скільки не старається, не може народити жодного рядка .  Він переконаний, що, якби йому вдалося це перебороти, він створив би шедевр. Йому заважає лише одне. На відміну від простих смертних, яким невідомо, що таке творчий тупик, він дуже вимогливий до себе і не може писати всяку погань.
Тепер вам зрозуміло, навіщо письменнику творчий тупик? Він дозволяє йому скаржитися на нестерпні страждання і шукати співчуття, видаючи себе за невизнаного генія, якому не вдається представити свої творіння на суд читача.
Не попадайтеся на його хитрощі.
Коли мені зустрічається один з таких мучеників, я кажу йому, що знаю ціну просторікувань про творчий тупик. Все це суцільна брехня.
   Письменник, який знаходиться в творчому тупику, боїться не успіху і не провалу. Він боїться, що написане не дотягне до його власних стандартів.
Щоб уникнути безплідної втрати часу і творчих тупиків, ставтеся до роботи письменника, як до роботи муляра. Літературна творчість – це праця. Як і будь-яка інша праця, вона вимагає часу і сил. Визначте для себе норму виробітку. Три сторінки в день дозволять вам написати 270-сторінкову чернетку роману за три місяці.
   Створення роману – двоетапний процес. Спочатку ви пишете початковий варіант, потім виправляєте його. Ви пишете і переписуєте. Створюєте чернетку і редагуєте.
   Часом автор може зайти в творчий тупик через те, що не розрізняє ці процеси. Не редагуйте роман, поки він не закінчений. Пишіть чорновий варіант, не озираючись назад. Вимкніть редактора у себе в голові.
   Раз і назавжди прийміть рішення ніколи не попадатися в подібні пастки. Відтепер ви будете писати, писати і писати день у день.