Лариса ЛОТОЦЬКА
Я народилась, виросла, здобула освіту, живу та працюю на Волині. Тому, побачивши книгу «Волинь1920: Пошесть» одразу нею зацікавилась. Тим паче, що Сергій Синюк, один з авторів, давно мені відомий і як хороший письменник, і як знаний на Кременеччині фахівець з бібліотечної справи. Розгорнувши кіноповість, вже знала, що вона написана на основі одноіменного сценарію, який отримав спеціальну відзнаку за кращий історико-патріотичний твір Міжнародного конкурсу «Коронація слова-2021». Для мене це своєрідний індикатор, який свідчить про те, що твір вартий уваги, адже вважаю цей конкурс престижним і важливим.
Сюжет кіноповісті розгортається на тлі визвольних змагань 1917-1921років – особливого періоду в нашій історії, коли національні сили вели боротьбу за відродження самостійної держави на всіх українських етнічних землях, але не мали достатньо сил, щоб цього досягти.
Восени 1920 р. на Волині поширюється страшна інфекційна хвороба дифтерія, від якої помирають насамперед діти. Врятувати їх може нове досягнення прогресу — протидифтерійна сироватка, передана Американським Червоним Хрестом і доставлена залізницею під особливою охороною до Кременця. А от далі її розвезти потрібно потайки, не привертаючи уваги, адже за сироваткою таємно полюють більшовики, яких мало хвилює доля волинських дітей, бо ж рятувати потрібно пітерських пролетарів, а взяти ліки прямо в американських імперіалістів політична доцільність не дозволяє. А от використовувати свою агентуру в рясах – служителів російського православ’я та їх фанатичних вірян – ще й як дозволяє! «Антивакси» 1920 організовують цілу кампанію з протидії використанню сироватки. Але герої кіноповісті — українці та поляки, а також американська медсестра Люсі Адамс з великим ризиком для власного життя, долаючи безліч перешкод, гідно виконують поставлене завдання, рятуючи багатьох дітей.
В ході читання складається враження, що під пошестю автори розуміють не тільки інфекцію, яка ширилась волинськими селами в 1920р., а й «заразу», що постійно суне до нас зі сходу: більше ста років тому у вигляді більшовизму, сьогодні – у вигляді рашизму. “Русскій мір” — хвороба свідомості, що передається засобами ідеології та пропаганди і, на жаль, важко піддається лікуванню.
Кіноповість насичена цікавими історичними, технічними деталями та згадками про реальних відомих людей, які вміло вплетені в сюжет. Можливо комусь здаються надто очевидними паралелі з сьогоденням, але ж повість розрахована на широке коло читачів і очевидні речі, подані в художній формі, таки до когось дійдуть…
Словом, хочу побачити фільм «Волинь 1920: Пошесть». Думаю, матиме успіх!
Поділись
