Сергій Синюк
Писати про Агнєшку Осєцку нібито дуже просто, а насправді – дуже важко.
Просто, бо в більшості польських бібліотек можна знайти кілька біографічних і мемуарних книг про неї. Складно, бо більшість цих книг відстежують перипетії та нюанси особистого життя поетки, яке вона сама окреслила коротко і жорстко: “Моя куревсько-інфантильна біографія”.
Недалеко від них утік і телесеріал “Осєцка”.
Ці товсті томи майже нічого не говорять про її поезію. Про поезію, яку ще за життя авторки почали називати “Баладами й романсами” Польської Народної Республіки, порівнюючи Агнєшку Осєцку, не мало не багато, із Адамом Міцкевичем.
Про той феномен, який полюбили мільйони поляків. Навіть ті, хто від моменту закінчення школи до знайомства з піснями Осєцкої зовсім не цікавився віршами.
Про те чому польське суспільство одного дня заговорило цитатами з пісень Осєцкої і часом розмовляє ними досі.
В умовах “народної Польщі” польський бестселер мусив полишити прозову, передусім романну форму існування і шукати інших способів реалізації. В умовах державної монополії на друкарні та папір важко було видати хоча б стотисячним накладом навіть той текст який на те заслуговував і навіть мав сто тисяч потенційних покупців. Тому польський бестселер пішов у безпаперові жанри.
Автори крупної форми – в драматургію та в кіно.
А творці малих форм – в поезію.
Передусім – в пісенну.
У соціалістичному таборі, від пізніх п’ятдесятих років двадцятого століття до самого його розпаду наприкінці вісімдесятих, пісенна творчість була однією з дуже небагатьох щілин до справді великих заробітків. Особливо, якщо пісня виходила на люди в кінофільмі чи телетрансляції, а потім продавалася на платівках чи касетах, звучала по радіо і в ресторанах. Цікаво і характерно, що Агнєшка Осєцка початково ступила на першу стежку. Закінчила факультет журналістики – і практично зразу пішла вчитися на кінорежисера. Пройшла всю навчальну програму режисерського факультету, зняла дипломну роботу, але сам диплом не стала захищати. Для роботи над фільмом завжди потрібна потужна команда однодумців і солідне фінансування. А для роботи над словом достатньо самотнього затишного куточка, паперу та олівця. Тому Осєцка повернулася до роботи за першим фахом, хоча часто писала саме рецензії на фільми та спектаклі. А паралельно – тексти для вистав варшавського Студентського Театру Сатириків. Точно так само як для довоєнних кабаретів писали сатиричні пісенні тексти великі польські поети у яких вона вчилася справжньої творчої майстерності – Константи Ільдефонс Галчинський та Юліан Тувім. Так як вони, Осєцка поетизувала прозу життя. І сама себе називала “дитинчам Скамандра”.
Саме в Тувіма Агнєшка Осєцка запозичила основні принципи своєї творчої роботи.
Перший: вірші – для обраних, пісенні тексти – для всіх. Простота викладу – одна з передумов популярності пісні. При першій розмові зі співачкою і телеведучою Магдою Умер Осєцка сказала: “З Лєсьмяном я конкурувати не можу. Але чим простіше пишеш, тим краще до людей доходить”
Другий: в хорошій пісні приспів співає сам.
І третій: репортажна ґрунтовність в описі реальності. Сюжети пісень Осєцкої рідко розвиваються “десь, колись, в якійсь країні”. Вони жорстко прив’язані до конкретного часу і місця:
“То був травень, Саська Кемпа пахла
Шаленим зеленим бузком”
Або:
“Була тоді неділя
Крутилася каруселя”
Оця репортажність часом призводила до проблем з цензурою. Наприклад,
коли в пісні про нещасне кохання проскакував рядочок:
“Серед птахів пожвавлення:
Одні відлітають, а другі повертаються”.
І це написано в 1968 році, коли “народна Польща” випихала за кордон своїх громадян єврейського походження.
Деталі й подробиці – у фільмі “Ружичка”.
із геніальним Анджеєм Северином.
Дуже рекомендую.
В пісні “Штучний мед”, гіркій сповіді про тотальне й щоденне нерозуміння двох людей під одним дахом мелькнула строфа:
Слова, ніби штучний мед
Ерзац, а не життя, холера
Мав бути рай, мало бути чудо,
І чвертка, щоб похмелитись.
І її одразу почали трактувати як відображення суспільно-політичної ситуації в Польській Народній Республіці. Причому не тільки партійна цензура, але й інтелектуальна опозиція.
В інтерв’ю 1977 року для часопису “Джаз” Осєцка зазначила: “Я ж журналістка. Тому багато моїх пісень – це просто заримовані репортажі”
Втім, з “простою заримованістю” все далеко не так просто, як здавалося самій авторці. Насамперед, римувати польською мовою так само важко як французькою, і принаймні вдвічі важче, ніж іншими європейськими мовами. У польських словах завжди наголошений передостанній склад. Мабуть тому елітарна польська поезія так швидко й охоче перескочила з класичних форм на верлібр. Однак творець пісенних текстів найчастіше не може дозволити собі білих віршів.
А з талантом до рими тонкої й точної треба народитися. Його не вишколиш і не висидиш. Це як музичний слух. І якщо його нема, то лізти в пісенну поезію не варто.
Не можна.
Думки про музикальність самої Осєцкої розділилися. Композитор Мацей Мавєцкі писав: “То один з найцікавіших феноменів, з яким я стикався у житті: особа з повною відсутністю музичного слуху писала тексти, які так чудово пасували для створення пісень”
Агнєшка Осєцка не могла наспівати мелодію чи настукати ритм. Але може музичний слух – то не тільки те, що ми зазвичай маємо на увазі? Бо композитор Яцек Мікула сказав, що добір слів до мелодії і відчуття музики в Осєцкої були безмежні. Композитор Єжи Сатановскі притримувався тієї ж думки: “Агнєшка хочі не вміла грати, а співала “середньо”, але думала музично. Мала відчуття ритму, фрази, дуже вміло формулювала речення. Вони були сконденсовані, не надто довгі і добре римувалися”.
До швидкого, тонкого й точного римування Осєцка мала фантастичний талант. У польських мистецьких колах досі циркулюють оповіді про пісні на писані в кав’ярні на серветці буквально за п’ять хвилин. І про пісні, написані після кількох хвилин спілкування з режисером, які ідеально лягали в канву майбутнього фільму чи спектаклю.
Власне для спектаклю Студентського Театру Сатириків написався перший хіт Агнєшки Осєцкої – пісня “Okularnicy”. У 1963 році ця пісня у виконанні Казімєри Утрати здобула першу премію на першому загальнопольському конкурсі польської пісні в місті Ополє.
Гімн упослідженого в державі робітників і селян прошарку інтелігенції. Гімн поколінню, яке народилося в тридцятих роках двадцятого століття, дивом вижило в сорокових, вивчилося у п’ятдесятих і мало серйозні професійні, суспільні і життєві плани на шістдесяті. Хоча легко їм не доводилося і в шістдесятих: скупеньке життя в гуртожитках при чайниках: “і не для них деволяї (така елітарна гламурна котлета – С.С.) і “Парижі” і “Шанхаї” (культові варшавські ресторани – С.С), минулорічні штани і похмурі обличчя. Ні, ну явно в радянській Україні пісня з подібним текстом одразу дістала б ярлик “наклепу на соціалістичний настрій”. А в “народній Польщі” “Okularnicy” одразу після перемоги на фестивалі зазвучали з нечисленних ще тоді телевізорів та численних вже тоді радіоприймачів, їх на повен голос співали під гітару на пікніках і промовисто мугикали на робочих місцях.
Цензура мала до пісні тільки одну претензію.
До останніх двох рядків:
“І сидять в одному місці
За ті польські тищу двісті”
Мовляв, таких низьких зарплат для розумових працівників у народній Польщі нема і бути не може. Осєцка блискавично провела косметичну операцію, від чого фінал пісні зазвучав ще більш знущально:
“Мусять якось виживати
На дві тисячі зарплати” – а на авторську винагороду купила швидкісний моторний човен зі шведським мотором та червоними шкіряними сидіннями і гонилася ним по Мазурських озерах. Потім докупила ще автомобіль “Форд-Таунус” на білих шинах. Потім через її руки перейде цілий автопарк, а гонорари і роялті не так і не закінчаться до кінця життя. Жити на дві тисячі в місяць Осєцкій ніколи не доведеться.
Але життя її легким не буде.
І це знайде відбиток у її піснях.
Цікаво, що чим особистішою була пісня, тим ширші кола слухачів, а особливо – слухачок говорили і писали: та це ж про мене! Осєцка комбінувала в своїх текстах фундаментально точні окреслення часу, місця
та настрою з почуттєво-емоційними нішами, в які кожен з мільйонів реципієнтів міг дослухати, дочитати, додумати щось своє. Тим більше, що тонку поетику Осєцка поєднувала з цілком розмовним словником.
Пісень вона написала більше двох тисяч. “Співаник Осєцкої” вийшов у десяти томах.
І ходять чутки, що є опрацьовані матеріали на ще три томи.
Цікаво, що музику до ранніх пісень Осєцкої присали зо два десятки провідних польських композиторів. Але вони все одно вважалися “піснями Осєцкої”. Музику писали на готові тексти, вона грала допоміжну, другопланову роль.
Ситуація змінилася після того, як в Осєцкої налагодилася важка, але результативна співпраця з лідером культового гурту “Червоні гітари” Северином Краєвським. Він умів писати музику, яка промовляла і без слів.
Саме тому йому часто замовляли музичне оформлення до телесеріалів та кінофільмів.
Саме тому Краєвський міг вимагати до своїх мелодій найкращих текстів.
Навіть в Агнєшки Осєцкої.
Так сталося з композицією Краєвського “Вальс ля-мінор”. Осєцка написала до неї дуже кумедний віршик, що починався словами “Żurek,ogórek, kiełbasa i sznurek” (“Борщ, огірок, ковбаса і шнурок”). Але музика була серйозна і мала потужний емоційно-драматичний потенціал.
Краєвський обурився.
Осєцка замислилась.
І створила текст, який згодом не раз називала найкращим з усього, що написала:
Любий, життя завдовжки ніби танець
Фанданго, болеро, бібоп…
Манна, осанна, садочок і шанець
Щойно рушали – і стоп…
Замість кулінарно-комедійних небилиць написався реквієм своєму поколінню. Народженому в тридцятих, врятованому в сорокових – і змарнованому у шістдесятих-вісімдесятих. Людям того покоління, що мали такі плани й устремління на початку шістдесятих, через двадцять років залишилось тільки саме життя задля життя:
“День вартий дня
А життя варте того, щоб жити”
Після такої вершини вже можна було би не писати нічого.
Але не писати вона не могла.
Тому писала.
І я особисто дуже вдячний їй за це, бо саме в останнє десятиліття свого життя Агнєшка Осєцка створила пісню, яка багато важить особисто для мене. І коли мені особливо невесело, я наспівую собі під ніс, чи трохи голосніше – під гітару:
Дякую, Боже, за цей світ
За щебет птахів в гілках дерев
За Твоїм словом квітне цвіт
І родиться людина, пташеня і лев…
