Схожий на бульдога кремезний чоловік у формі військового моряка відсунув теку з проектом бюджету: – Я не побачив тут витрат на культуру. – Але, Прем’єр-міністре! – стримано здивувався міністр фінансів. – Британія воює. Чи потрібна нам зараз культура? – Якщо нам не потрібна культура – то за що ми тоді взагалі воюємо? – відрізав Вінстон […]
Читати →Улас Олексійович Самчук був не просто українським прозаїком двадцятого століття. Був лицарем української прози. І власним прикладом, і літературознавчим роздумом відстоював право прози крупних жанрів на особливе місце в українській, наскрізь запоетизованій літературі, розкривав її багатющі можливості. «Прозова література майже всевладно і безконкуренційно опанувала весь простір земної кулі, де тільки є люди, що вміють читати. […]
Читати →“Левантійські канікули” Антона Санченка куплені, занесені до реєстру хатньої бібліотеки з нанесенням на шмуцтитул родинного екслібриса і прочитані за добу від форзаца до форзаца… Ех, таки приємно, що за кількістю загадкових та романтичних словечок, ми, книгомани, мареманам зовсім не поступаємося. Але я не про термінологію. Я про ту зливу відчуттів, котра охоплює після прочитання книжки, […]
Читати →Дев’яності роки дев’яносто відсотків наших краян згадують як депресивно-кризову пору з галопом інфляції, зарплатою горілкою й трусами, пенсією макаронами й чайними сервізами обласних фаянсових фабрик. Суцільні безнадія та безкультур’я, злегка розбавлене “Гарячим компотом” з радіоприймача, “Територією А” і “Хіт-ріком” з телевізора та двома-трьома шедеврами сучукрліту, виданими коштом діаспорних меценатів чи європейських ґрантодавців. Проте нині, коли […]
Читати →Трошки шкодую, що Юлія Бондючна не видала книгою перший варіант свого роману «Гряде любов». Дописаний влітку 2013 року, він був ще шерехуватий і трошки невправний, але, як кожен твір справжньої літератури, містив прогноз на майбутнє. Зараз той прогноз виглядає просто точним відображенням реальності. А тоді прозвучав би пророцтвом, грізним і підбадьорюючим. Втім, справжньому художньому твору […]
Читати →Вже більше ста літ минуло з того часу, як Леся Українка написала в одному з листів: «Біда нашої літератури в тому, що писателі куди більше пишуть, як читають. А коли й читають, то все більш своє». Як показують спостереження, загальний тренд за цей час не змінився. Проте мають місце нечисленні, але яскраві винятки. Юлія Бондючна […]
Читати →“…ми мали блискучу аристократію і можливість перетворитися в аристократичну націю. А створили для себе плебейську міфологію. А яка міфологія – така й нація” – написав колись на “Фейсбуку” Петро Кралюк, значно піднявши градус та інтенсивність однієї історико-світоглядної дискусії . Загалом дискусій нині не бракує ні в українських сегментах соцмереж, ані на шпальтах вітчизняної періодики. І […]
Читати →«Новий носій нового прагне слова» – можемо перефразувати класику, усвідомлюючи формотворчу роль електронних соціальних мереж. Народ шукає себе не стільки в генія, скільки в гарній ретельній сварці. Як вказав свого часу Антон Санченко: український фейсбучний срач – продовження полемічної літератури XVII століття та публічних дискусій першої половини двадцятого. Відтак, саме в соціальних мережах нині, […]
Читати →Марк Ґавій Апіцій. Про кулінарну справу римлян. – Львів: Апріорі, 2021 Знайомство з історією кулінарної культури світу варто починати від античних початків. Римляни сказали би “Аб ово” – “Від яйця”. Була у них така звичка, піднесена до рангу традиції – починати обід з варених пташиних яєць і закінчувати фруктами. А в часовому проміжку від яєць […]
Читати →Історія світової літератури знає авторів, які протягом земного життя зробили не одну літераторську кар’єру, а зразу кілька. Одні літератори реалізували їх паралельно, пишучи твори різних жанрів під різними псевдонімами, як Мері Вестмакотт, вона ж Агата Кристі, чи Джо Алекс, він же Мацей Сломчинський, він же Казімєж Квасьнєвський. Роман Кацев, який провів дитинство в Російській імперії […]
Читати →