Захарченко Олена. Тільки не гавкай: оповідання. – Х.: Віват, 2023. – 112 с.:іл.. Завжди заздрив людям, які справді вміють писати оповідання. Людина, яка може написати справді добре оповідання, легко напише і тритомну епопею,і повість, і навіть пояснювальну до школи. Соромно сказати, але довоєнна творчість Олени Захарченко пройшла повз мене. Один з небагатьох химерних курйозів, коли […]
Читати →Янкевич Віктор. Я не забуду. – Крихівці: Магура, 2025. – 264с. Ще одна книжка про ту саму війну. Теперішню. Нашу. Появу масової “Окопної прози” про російсько-українську війну у нас прогнозували ще від середини 2014 року. Принаймні вже тоді Олександр Ірванець сказав в інтерв’ю Юлії Бондючній: ” Десь на сході зараз бігає з автоматом наш Еріх […]
Читати →Схожий на бульдога кремезний чоловік у формі військового моряка відсунув теку з проектом бюджету: – Я не побачив тут витрат на культуру. – Але, Прем’єр-міністре! – стримано здивувався міністр фінансів. – Британія воює. Чи потрібна нам зараз культура? – Якщо нам не потрібна культура – то за що ми тоді взагалі воюємо? – відрізав Вінстон […]
Читати →Улас Олексійович Самчук був не просто українським прозаїком двадцятого століття. Був лицарем української прози. І власним прикладом, і літературознавчим роздумом відстоював право прози крупних жанрів на особливе місце в українській, наскрізь запоетизованій літературі, розкривав її багатющі можливості. «Прозова література майже всевладно і безконкуренційно опанувала весь простір земної кулі, де тільки є люди, що вміють читати. […]
Читати →Дев’яності роки дев’яносто відсотків наших краян згадують як депресивно-кризову пору з галопом інфляції, зарплатою горілкою й трусами, пенсією макаронами й чайними сервізами обласних фаянсових фабрик. Суцільні безнадія та безкультур’я, злегка розбавлене “Гарячим компотом” з радіоприймача, “Територією А” і “Хіт-ріком” з телевізора та двома-трьома шедеврами сучукрліту, виданими коштом діаспорних меценатів чи європейських ґрантодавців. Проте нині, коли […]
Читати →Трошки шкодую, що Юлія Бондючна не видала книгою перший варіант свого роману «Гряде любов». Дописаний влітку 2013 року, він був ще шерехуватий і трошки невправний, але, як кожен твір справжньої літератури, містив прогноз на майбутнє. Зараз той прогноз виглядає просто точним відображенням реальності. А тоді прозвучав би пророцтвом, грізним і підбадьорюючим. Втім, справжньому художньому твору […]
Читати →Сергій СИНЮК 30 вересня 2023 року мав місце Всеукраїнський день бібліотек. Я відзначив його у найоптимальніший спосіб. Прочитав книжку про книжки. Книжку, яка мала би бути в кожній районній бібліотеці. Йдеться про “Книгосад” – збірку рецензій Галини Новосад. Дана книга продовжує збірку “У світі книг”, яка побачила світ у 2021 року. Авторка “зрозуміла, […]
Читати →Сергій СИНЮК Мій шумський будиночок стоїть на вулиці, яка в радянський час мала химерну назву: Жертв революції 1905 року. Щоправда на будинкових табличках рік зазвичай не поміщалася. І гості селища міського типу оторопіло дивилися на написи “Вулиця Жертв революції”. Мене ж, учня-відмінника середньої школи дивувало інше: яке відношення революція 1905 року мала до Шумська. […]
Читати →Сергій Синюк Цей прозовий серіал роботи Лесі Романчук досі залишається трохи в тіні циклу “Не залишай”. Про нього менше говорять і пишуть у колах книгоманів і книгознавців. Не дочекався він і перевидання у кабінетному дорогому форматі. Після першого прочитання такий стан справ видається не дуже справедливим. Проте при перечитуванні стає зрозуміло: так воно і мало […]
Читати →Сергій Синюк Від цього відгуку шановна публіка не може чекати ані безсторонності, ані неупередженості. Занадто сильні емоції пов’язані в автора з текстом, який ми нині розглянемо. Радісне здивування, пережите при першому прочитанні, відчуття якоїсь новизни нового рівня. І річ була не в якійсь першості – на момент появи «Диких квітів» у фонд районної бібліотеки, де […]
Читати →