Для доставки вантажу

 

Сю жалібну й печальну картину можна спостерігати по містечках районного значення практично кожного вересня.

З приміських городів тягнуться колони спішених велосипедистів, котрі штовхають своїх залізних шкапин,  навантажених чотирма мішками з картоплею чи іншою городиною: один на задньому багажнику, один на педальному вузлі, один – поперек рами, а четвертий – спертий на кермо. Втім, часом мішків буває і п’ять. І навіть шість. Люди рвуть жили, виштовхуючи ці нестійкі композиції під горбок, лаються, обдираючи штани й литки об педалі, часом падають… Але наступного року все починається спочатку.

Картинка трохи кумедна, але не менш жалібна – скутерист, що якось увібгав між рульовою колонкою, двигуном і власними колінами два мішки тих же «дарів ланів» і тепер намагається втримати мішки у належному їм місці місці, а скутер – в рівновазі.

Інші місяці року відрізняються від вересня тільки інтенсивністю отаких імпровізованих перевезень. Так возять і цемент для ремонту, і зерно до млина, і різні стратегічні для домашнього господарства залізяки, коментуючи це так:

«На машину чи трактор я до смерті не зароблю. Та й бензин такий дорогий, що не наїздишся. То що я маю робити?»

Хочеться відповісти їм двома словами:

Робіть причіп!

10Більше ста років тому британський винахідник  П.Еврі переконливо доводив, що велосипед із бічним причепом здатний замінити автомобіль на постачанні товарів у магазини, якщо довжина маршруту не перевищує п’яти кілометрів, а вага вантажу – п’ятдесяти кілограмів.  У шістдесяті роки двадцятого століття подібну конструкцію, яка мала і можливість конвертуватися у пасажирський варіант, освоїв Харківський велозавод. Але далі малої серії справа не пішла.

Тогочасні велосипеди за конструкцією були вельми подібні до нинішніх дорожників. Певна річ що високотехнологічний байк з передачами зможе показати себе у парі з коляскою значно краще.dscf2585-640

Та й коляску зовсім не обов’язково робити такою важкою та громіздкою, як на кресленнях столітньої давнини. Скажімо І.Грицаєв запропонував елегентне рішення легкого причепа для велосипедів.  Замість об’ємистої рами основу коляски складає одна хребтова балка, закріплена на рамі велосипеда одним потужним шарніром. Така конструкція не тільки мінімалізує навантаження на раму та колеса велосипеда, але й знижує хитавицю на нерівних дорогах і дозволяє проходити повороти з нахилом корпусу, як на звичайному двоколісному велосипеді. Вага причепа 10 кілограмів, але перевозити на ньому можна цілий центнер. А ще більше можливоті такого транспортного засобу зростуть, якщо на велосипед встановити двигунець – колишній із «серії Д», чи теперішній китайський відповідної кубатури.

5856854

 

930422

 

Не залишають увагою самодіяльні конструктори бічних причепів і скутери та мопеди. Ще далекого 1988 року журнал “ЮТ для умілих рук” опублікував опис бічного причепа до легких мопедів ризького виробництва з двигуном 45 куб.см. Якщо у вас і хліві завалялася подібна техніка, а ви маєте час і натхнення дати їй нове життя – нижчеподані рекомендації саме для вас.

Рама причепа проста по конструкції, але змонтувати її без зварювання вельми важко. Тому перш ніж братися за роботу, поцікавтеся, чи немає поблизу народних умільців зі зварювальним апаратом.

Роботу раджу почати з підбору заготовок. Для рами будуть потрібні відрізки сталевих труб із зовнішнім діаметром 30-32 мм і товщиною стінки 2-2,5 мм. Для заготовок підкосів підійдуть тонші, діаметром близько 20 мм. Підберіть і болти з різьбою Ml0 і довжиною 70 мм для стикувальних вузлів.

Розмічати заготовки простіше за місцем. Попередньо поставте мопед на рівну підлогу, закріпіть його в строго вертикальному положенні дерев’яними підпорами і намітьте місця розташування осей стикувальних вузлів.

Подивіться на малюнки. Болт заднього стикувального вузла розташовується на пластині товщиною 4 мм, вваренної між правим пером задньої вилки мопеда і підкосом. Болт переднього стикувального вузла приварюється до вертикальної стійки рами на тій же висоті, що і вісь заднього вузла. Ну а болт верхнього вузла закріплюється зварюванням в місці з’єднання хребтової труби рами і вертикальної стійки.

Зверніть увагу, що в комплект кожного стикувального вузла входить гумова втулка, діаметр якої майже такий же, як і внутрішній діаметр відповідної труби.

Зафіксуйте на передньому вузлі трубчасту заготовку рами. Для цього надіньте трубу на гумову втулку стикувального вузла і туго затягніть зовнішню гайку. Гума при цьому стиснеться і міцно захопить трубу зсередини. Щоб визначити довжину труби, треба врахувати, що колія майбутньої триколісній машини повинна становити близько 900 мм. Виходячи з цього розміру, і обріжте заготовку.

Потім треба зварюванням закріпити в трубі вісь бічного колеса. Встановіть її в трубі за допомогою втулки-приставки і зафіксуйте зварюванням.

Тепер відповідно до малюнками розмітьте і обріжте інші заготовки рами.

Підганяючи підкоси, переконайтеся, що після установки бокового колеса мопед збереже вертикальне положення. Приварювати підкоси до рами і верхнього стикувального вузла найкраще в два етапи: спочатку злегка прихопити їх, а потім, від’єднавши раму, остаточно заварити стики.

Тепер можна остаточно встановити раму на місце. Врахуйте, що колесо бічного причепа має бути злегка розгорнуто вліво (якщо дивитися зверху), тобто передня частина колеса повинна бути ближче до осі симетрії мопеда приблизно на 10 мм, ніж задня. До того ж сам мопед повинен бути злегка нахилений вліво (якщо дивитися ззаду). Такого роду настройку можна здійснити, переміщаючи раму щодо болтів стикувальних вузлів.

Який би бічний причіп ви не робили – вантажний чи пасажирський, – неможливо обійтися без амортизації коляски або кузова. Без цього інерційні сили, вібрація і підвищене навантаження скоро доведуть раму до аварійного стану.

Найбільш просто і надійно встановити кузов на чотирьох пневматичних амортизаторах зі звичайних тенісних м’ячів. Закріплюються вони між лонжеронами платформи кузова і фіксуються від зсуву дерев’яними упорами.

Для пасажирського варіанта слід вирізати основу з 12-мм листа фанери. По довжині вона повинна виступати за краї рами на 200 мм, а по ширині має вільно розташовуватися між підкосами і бічним колесом.

Як ми вже говорили в попередньому матеріалі рубрики, як амортизатор підвіски використовується звичайний тенісний м’яч, діаметр якого становить близько 65 мм. Для вантажного кузова або пасажирського крісла вам буде потрібно чотири м’ячі. Знаходяться вони в порожнинах поздовжніх лонжеронів, зібраних з рейок перетином 20×75 мм і з’єднаних попарно за допомогою поперечок, які вирізані з них же. До основи лонжерони прикріплюються епоксидним клеєм і шурупами. По осі кожного з амортизаторів, які збігаються з осями поперечок рами, проріжте виїмки під труби поперечок на глибину 35 мм. До числа елементів підвіски відносяться також чотири хомута із сталевої штаби завтовшки близько трьох міліметрів і шириною 20 мм. Кріпляться хомути до лонжеронам болтами з різьбою М6.

Пасажирське крісло радимо вигнути з дюралюмінієвої труби діаметром 22 мм. Найпростіше розібрати для цього стару розкладачку.

Якщо виникне необхідність згинати дюралюмінієві труби, лякатися не слід. Це досить просто. Набийте трубу сухим просіяним піском і підігрійте за допомогою паяльної лампи або газового пальника. Індикатором нагріву служить звичайне господарське мило. Натріть ним в наміченому місці трубу, підігрійте і, коли мило почне чорніти, зігніть трубу навколо оправки відповідного діаметру.

Якщо каркас крісла не вдасться зробити з однієї труби, складіть його з двох-чотирьох елементів, зістикувавши за допомогою трубчастих або монолітних циліндричних вставок, з’єднавши гвинтами з гайками М5.

Подушки сидіння і спинки за конструкцєї однакові. Вони являють собою прямокутні заготовки з фанери товщиною близько 8 мм, на які наклеюється поролон товщиною 50-70 мм. Обшивка – зі штучної шкіри або дерматину, закріплених клеєм «Момент» і дрібними гвоздиками. До каркасу подушки прикріплюються шурупами, загортають у фанеру з боку труб.

Підніжка крісла – також з труби 0 22 мм або з різьбової шпильки, зробленої із сталевого прута 0 8-10 мм.

Боковини причепа вирізаються з фанерного листа товщиною 8 мм. До основи крісла вони кріпляться дюралюмінієвими кутниками і гвинтами М4 з гайками. Для жорсткості з’єднайте їх і з трубчастими елементами каркаса.

Фарбувати дюралюмінієві трубки причепа не варто, а фанерні і дерев’яні деталі має сенс покрити гарячою оліфою і двома-трьома шарами емалі.

В процесі експлуатації особливу увагу зверніть на роботу гальм і регулювання положення бокового колеса причепа щодо коліс мопеда. В ідеальному випадку триколісний мопед повинен їхати строго по прямій. Якщо мопед «нишпорить» за курсом, його треба відрегулювати.

Не складно зробити і вантажний кузов. Для цього знадобиться фанера. Зокрема, дно-основа вирізається з 12-мм листа, а стінки – з листа товщиною 8 мм. З’єднувати між собою стінки, так само як і з’єднувати стінки з днищем, найкраще дюралюмінієвими кутниками, причому розміщуючи їх як зсередини кузова, так і зовні. Лише тоді з’єднання у вас будеміцним.

Кути кузова посилені дюралюмінієвими кутниками і дерев’яними рейками, приклеєними до бічних стінок. Після контрольного складання кузов розбирається, дерев’яні його елементи ґрунтуються гарячою оліфою і покриваються двома-трьома шарами емалі. В цьому випадку кузов, окантований блискучими дюралюмінієвими кутниками, вийде сучасним і красивим.

Якшо вірити чуткам, китайська промисловість уже випускає такі речі серійно. От тількиebb7cf1f2b17 в наші краї вони наразі не дісталися. Тому час від часу на сільських путівцях трапляються зовсім примітивні конструкції, стулені за допомогою трьох водопровідних труб, двох електродів і одного  листка бляхи. Орієнтуватися на них не варто.

4102

 

Але трапляються в пресі зразки цілком відпрацьованих причепів для скутера. Одна з них – розробка Г.Саранчина. Причіп являє собою раму з колесом і вантажною платформою на ній без «люльки». Автор конструкції стверджує, що переревозить за один рейс до 120 кг, в тому числі і довгомірні (до чотирьох метрів) лісо – і пиломатеріали.
Рама описуваного бічного причепа зварна, прямокутна і складається з двох лонжеронів (поздовжніх силових елементів) і трьох поперечок. Лонжерони виготовлені з рівнополичного сталевого прокатного кутника NQ 4,5, а поперечини із круглих труб зовнішнім діаметром 34 мм. Для підвіски колеса застосовано один ресорний лист перетином 63х8 і довжиною 680 мм від вантажного автомобіля, Спеціальними болтами цей лист прикручений одним кінцем до лонжерону рами, а на іншому кінці змонтована вісь. Для цього в ресорі довелося вирізати кілька фасонних пазів. Для перевезення великої ваги додатково між ресорою і рамою встановлені дві нормально розтягнуті спіральні пружини.

4101
Колесо для причепа розмірами 3.00х10″ використане від іншого мінімокіка, а маточина пристосована від мотоцикла« Урал ».
У диску колеса вирізаний центральний отвір діаметром 58 мм, а на ступиці зрізані бортики (фланці з отворами для спиць) Вона вварена  в диск колеса замість видаленої центральної частині. Додатково маточина зміцннена трьома спицями зі сталевих смуг перетином 30х4 мм, Вісь виточена на токарному верстаті з сталевого прута діаметром 28 мм. Хід колеса при порожньому причепі близько 40 мм, а при завантаженомублизько 15 мм.
На платформі спереду і ззаду влаштовані знімні борти, а тому на причепі можна перевозити навіть дрібні штучні (розсипні) вантажі.

Кріплення бокового причепа до мінімокіку здійснюється лівим лонжероном до поздовжньої траверси, прикріпленої до рами тягача з правого боку, і підкосів – талрепів. Траверса виготовлена з такoгo ж кутника, що і лонжерон рами бокового причепа, тільки встановленого полицею вгору. Кріплення траверси до рами здійснюється за допомогою пари спеціальних хомутів, виконаних у формі зустрічних скоб з привареними до них різьбовими стрижнями з болтів М12. Для талрепів в трубах рами свердляться відповідні отвори або приварюються вушка з такими ж отворами. Талреп регулює кут розвалу колеса бокового причепа відносно площини симетрії caмoгo мінімокіка, що полегшує керування мінімокіком на поворотах. Для збереження і без тoгo невеликий корисної площі платформи причепа талрепи зроблено вигнутими. Кут сходження цього ж колеса, що усуває «тягy» причепа вправо, регyлюється за допомогою гумових шайб-втулок, що вставляються між лівим лонжероном причепа і траверсою.
За необхідності бічний причіп швидко і легко від’єднується.
Повністю ручне управління (всі opгaни керування мокіком зосереджені на кермі) і три точки опори дають можливість використовувати eгo навіть людиням із обмеженими можливостями нижніх кінцівок.
Причіп обладнаний світлотехнічними сигнальними приладами (стоп-сигнал, гaбаритний і поворотні вогні) від мотоцикла «Урал».

Щоправда у мокіка значно зросла витрата бензину, частіше доводиться міняти поршневу групу мотора, інтенсивніше зношуються покришки. При різкому повороті направо є ризик перевертання, що, втім, характерно для всіх мотоциклів з боковим причепом. До того ж, наші законодавці все ніяк не визначаться – де можна їздити без реєстрації і з якої кубатури до двоколісного можна чіпляти коляску. Сподіваюся, що всі крапки над “ї” розставить поява категорії АМ, яку грозилися запровадити з 2017 року.

А поки що не втрачають своїх позицій задні причепи до двоколісних транспортних засобів. Про таку саморобну техніку чимало писали ще радянські технічні журнали і книги про малу механізацію. Основним елементом конструкції є рама, тому потрібно створити її схематичне креслення. Воно буде служити шаблоном для згинання труб.

p2111

Далі виготовляємо і встановлюємо кузов. Матеріал для кузова має бути міцний, але легкий: багатошарова фанера, бляха. Багатші умільці можуть собі дозволити кузов з дюралевого прокату.

 

Причіп слід оснастити трубкою, яка буде виконувати роль кріплення його до велосипеда. Також потрібно розробити механізм, який буде з’єднувати їх між собою, так зване дишло. Для його виготовлення знадобляться пластини з металу і труба діаметром 25 мм. Трубі необхідно надати форму літери «Г», а на місці згину приварити пластини, між якими вставляється болт. Він буде виконувати роль хомута. Болт внизу повинен   кріпитися під кутом до верхнього, крім цього, необхідно, щоб він перекривав отвір в трубі і з’єднувався з нижнім хомутом. Велосипед в обов’язковому порядку повинен обладнуватися багажником, на якому буде встановлена шарнірна частина фаркопа. Другу необхідно прикріпити до дишла.

Експлуатація причепа не особливо складна. При їзді по рівній поверхні не відчувається додатковий вантаж ззаду. Він не впливає на управління і повороткість двоколісного. Важливо тільки пам’ятати, що причіп значно ширший, тож вимагає більшого простору для проїзду і розвороту. Також слід звернути увагу, що на спусках, причіп додатково розганяє вас. Але якщо під вашими колесами відносно рівний асфальт – причіп служитиме вам вірно і довгою. Один мій знайомий років з десять возив подібною технікою товари на базар і залишився цілком задоволений досвідом експлуатації причепа. Цікаво, що у його варіанті причіп кріпився до велосипеда напівжорстко і вельми покращував стійкість техніки на слизьких зимових дорогах.  

Дану ідею довів до досконалості Герман Петров, сконструювавши причіп до мотоцикла з кубатурою 125 см. Стійкість і маневреність у цій конструкції завдяки особливому зчепленню мотоцикла і причепа: двох шарнірно-з’єднаних між собою рамок, одна з яких кріпиться на мотоциклі, а інша – на рамі причепа. Обмежувачами розвороту рамок одна відносно одної у горизонтальній площині служать тугі пружини з обох боків від осі мотоагрегата. Кожна пружина зчленовується з рамкою причепа через подвійний шарнір, забезпечуючи поворот пружини у взаємно перпендикулярних площинах.

962088

Аби знайти якусь схему з якої конструкція стала б повністю зрозуміла, мені довелося чимало попобігати по цих ваших інтернетах. Але шкірка вичинки вартувала – відшукався цілий патент на ту тему.  А поскільки зима довга, а нові книжки поки що не пишуться – може й спробую зваяти щось не аналогічну тематику. Дуже вже підкупила думка про можливість облаштувати в такому причепі повноцінне спальне місце.

10-1979-20copy

Або ятку для торгівлі книжками.

 

Поділись