Вступ
У країнах, економіки яких перебувають у стані далекому від нормального, громадянам часто не по силах утримувати парк машин, які могли б повноцінно задовільняти всю гаму потреб сімейства у транспортних, сільськогосподарських, підйомних та інших операціях. У таких випадках спершу аматори технічної творчості, а потім і професійні конструктори як правило рано чи пізно пробують розширити функціональні можливості наявної техніки. Трохи давніше ми вже говорили про блискучий зразок такої універсалізації – німецький гібрид автомобіля і трактора, всесвітньо відомий «Унімог», який порятував від тягової кризи сільське господарство зруйнованої Другою світовою війною Німеччини. Щоправда машина класу «Унімога» в наших умовах для багатьох господарів – непідйомна розкіш. Але й на базі двигунів куди меншої кубатури й потужності умільці часто створюють цікаві конструкції подвійного призначення, а то й багатофункціональні.
Є в хазяйстві мотоблок? Роблять до нього пасажирський причіп-фаетон. Я такий бачив і навіть сфотографував у Вишнівці.
Стоїть у гаражі квадроцикл? Монтують до нього систему навіски рільничих знарядь. І навіть без гідросистеми обходяться, використовуючи в якості підйомного механізму звичайний домкрат, або й стрічковий ущільнювач з тріскачкою від «фур».
Є старенький мотоцикл? Роблять на його основі мотолебідку для буксирування усе того ж плужка. Або й циркулярну пилку.
Проблема тільки в тому, що оці адаптації полегшуючи життя господарю часто вкорочують його переробленій техніці. Перегріваються без швидкісного потоку повітря мотоциклетні двигуни, що працюють в режимі лебідки. Зношується трансмісія мотоблока, запряженого у непомірно важкий для нього “фаетон”. Та й користування такою технікою далеко не мед, а “гармонійне поєднання усіх можливих незручностей”.
Набагато краще працюють машини у яких універсальність закладена ще на етапі конструювання. Саме тому “Унімог” прижився по цілому світі і донині сходить з конвеєра, а варіації на тему “Вілліс” з причепленим плугом зійшли з арени як тільки на ринку з’явилися в достатній кількості відносно дешеві трактори. Не можна твердити, що мислячі конструктори в не розуміли цього. Тому раз по раз з’являлися конструкції, які прагнули пропорційно поєднати кращі риси мотоцикла і трактора.
А часом і танка.
Розділ 1
– Женіть, бабусю, швидше своїх овечок. Тут зараз танки пройдуть!
– Так тут же вузько…
– Ці – пройдуть! У них – одна гусениця!
(з радянського кіна “В зоні особливої уваги”)
Цитата з радянського пропагандистсько-мілітарного бойовичка вельми доречна в якості епіграфа до даного розділу. Адже в тій країні раз по раз спалахували інформаційні кампанії на тему “Расєя – родіна сланов!”: мовляв перший літак зробив Можайський, а не брати Райт; радіо винайшов Попов, а не Марконі; паровоз – брати Чєрєпанови, а не якийсь там англійський Стефенсон. Час від часу піднімали на щит інформацію про “Вєздєход” – гусеничну броньовану бойову машину, яку винахідник Пороховщіков побудував і випробував раніше за англійські танки. Тільки в роки так званої “пєрєстройки” отримали слово більш притомні дослідники, які загострили увагу на тому, що броня отого “Вєздєхода” була вельми декоративною, озброєння з одного “Максима” – явно недостатнім, а здатність однієї людини одночасно керувати машиною на зритому воронками полі бою і вести прицільний вогонь з кулемета в башті – вельми проблематичною. Одним словом – ну ніяк не тягнула машина Пороховщікова на повноцінний танк. Та й за конструкцією шасі це скоріше важкий одно гусеничний мотоцикл з поворотними колесами і двигуном у десять кінських сил. Конструкція справді обіцяла надвисоку прохідність та велике тягове зусилля. Проблемним залишалося питання повороту на нерівній місцевості (рульові колеса повисали в повітрі) чи на м’якому ґрунті (ті ж таки колеса грузли в болоті).
Мабуть через те конструкцію “Вєздєхода” успішно забули, конструктора вже в радянські часи застрелили з пістолета в потилицю. А ідея одногусеничного транспортного засобу відродилася міжвоєнне десятиліття уже в Європі.
В середині двадцятих років британці представили одногусеничний мотоцикл “Роадлесс” (бездоріжній).
1938 року французький інженер Лєетр оприлюднив новинку під промовистою назвою “Тракторцикл”. Машинка розвивала всього тридцять кілометрів на годину (з півлітровим двигуном!), повертала перекосом гусениці, але демонструвала фантастичні прохідність і силу тяги. Мабуть тому були плани використовувати машинку для військових потреб.
А з протилежного боку франко-німецького кордону не планували й не мріяли. Там формувалися батальйони цілі полки на мотоциклах з коляскою. “Німці на мациклєті” – один зі знакових образів Другої світової війни. Мотоциклетні частини вермахту використовували зо два десятки моделей із мопедами та велосипедами включно, проте легендарними стали важкі мотоцикли з приводом на колесо причепа “БМВ Р-36” (750 куб.см) та “Цундап К-800” (1200 куб. см.).
Низькооборотні двигуни цих машин дозволяли їм рухати на “повзучій” тяговій передачі зі швидкістю 3 км/год. Не дивно, що по війні трофейні “БМВ” та “Цундапи” використовували для оранки до середини шістдесятих років!
Ще кращі тягові можливості мав двогусеничний тягач з мотоциклетним кермом “Кеттенкрад”. Після війни чимало таких машин можна було зустріти на полях Німеччини. До творення повноцінного гібрида легкого трактора і важкого мотоцикла залишився тільки один крок, проте в середині ХХ століття його не зробили ні німецькі, ані радянські конструктори.
Розділ 2
Зате у далекій Каліфорнії у 1950х роках Чарльз Фенн виготовив унікальну мотомашину, яка користується попитом і досі. Rakon Trail-Breaker – позашляховий повнопривідний мотоцикл, який може бути використаний в подорожах (є спеціальна модель), в народному господарстві, для полювання тощо.
Кілька років байк стояв на озброєнні армії США, а деякі ранні екземпляри, завдяки високій надійності, функціонують і зараз.
Крім повного приводу, мотоцикл має автоматичну трёхскоростную коробку передач, великий дорожній просвіт (356 мм), широкі 12-дюймові алюмінієві диски і безкамерні шини, що дозволяють зберігати запас води або палива в собі.
208-кубовий двигун Kohler повітряного охолодження (потужність 7 к.с. при 3600 об / хв, крутний момент 12,4 Нм при 2800 об / хв) дуже надійний. «Суха» вага байка складає 98,8 кг, а колісна база 1295 мм, при цьому мотоцикл може зануритися у воду на глибину до 610 мм, що робить його по-справжньому всепроходіним апаратом.
В даний час доступні три моделі Rokon: Trail-Breaker, Scout і Ranger. Перша створена для мандрівників, а дві інші орієнтовані швидше на сільське господарство і іншу роботу, яка приносить скоріше користь, ніж задоволення від водіння
Втім, якраз під ту пору в аграрний сектор Європи прийшли новенькі спеціалізовані сільгоспмашини і про використання легкомоторних універсалів надовго забули.
Пам’ятали про них тільки радянські аматори технічної творчості. Держава, яка лякала цілий світ ядерними ракетами і польотами в космос, пишалася освоєнням цілини та велетенськими тракторами “Кіровець”, була нездатна прогодувати своїх громадян, ані створити для них техніку, здатну ефективно й рентабельно обробляти скупенько дозволені присадибні ділянки. Тому й користвалися такою популярністю журнали “Моделіст-Конструктор” де час від часу траплялися справді шикарні конструкції на зразок моторолера з фрезою роботи А.Гордіна. Моторолер не доводилося піддавати значній переробці. Всього-то треба було зняти заднє колесо і встановити на вал звареного з труб бокового причепа. І трохи подовжити ланцюг приводу, тому що колесо відсувалося від вилки назад, а до вилки кріпилася задня поперечна труба причепа. Передня поперечна труба вставлялася в раму «Тули» перед двигунів і шарнірно з’єднувалася з нею.
Ходова частина причепа являла собою порожнистий вал, який спирався на вушка поздовжніх труб рами. Рама фрези зварена з труб і сталевих пластин, і навішується на причіп в трьох точках. На собі вона несе поліфрезу – блок втулок з приварени
ми до них вигнутими і загостреними зубцями, які і здійснювали прогресивний, безвідвальний обробіток ґрунту.
З протилежного боку підійшов до проблеми “тракторцикла” Валентин Архіпов. Спочатку він сконструював чотириколісний бортоповоротний міні-трактор. Управлявся цей трактор як танк – двома важелями, що гальмували для повороту колеса певного борту. Згодом самодіяльний конструктор помітив, що одне колесо в схемі – зайве. Два колеса по правому борту він замінив одним. І тим наблизив свою машину за характеристиками до важких мотоциклів Другої світової. У серійне виробництво машина Архіпова так і не потрапила, хоча аматори повторили її у кількох десятках саморобних копій.
Може серед читачів “Красивого і корисного” знайдеться ентузіаст, який візьметься переосмислити дану конструкцію і поставити її хоча б на дрібносерійний конвеєр.
Назву можу запропонувати.
“Унімот”
