Гібрид вола і трепетної лані (трактат з циклу “Пожиточна політехніка” від Сергія Синюка)

 

Вступ

У країнах, економіки яких перебувають у стані далекому від нормального, громадянам часто не по силах утримувати парк машин, які могли б повноцінно задовільняти всю гаму потреб сімейства у транспортних,  сільськогосподарських, підйомних та інших операціях.  У таких випадках спершу аматори технічної творчості, а потім і професійні конструктори  як правило рано чи пізно пробують розширити функціональні можливості наявної техніки. Трохи давніше ми вже говорили про блискучий зразок такої універсалізації – німецький гібрид автомобіля і трактора, всесвітньо відомий «Унімог», який порятував від тягової кризи сільське господарство зруйнованої Другою світовою війною Німеччини.  Щоправда машина класу «Унімога» в наших умовах для багатьох господарів – непідйомна розкіш. Але й на базі двигунів куди меншої кубатури й потужності умільці часто створюють цікаві конструкції подвійного призначення, а то й багатофункціональні.

Є в хазяйстві мотоблок? Роблять до нього пасажирський причіп-фаетон. Я такий бачив і навіть сфотографував у Вишнівці.

13891834_809555815842071_2876413054104379929_n

Стоїть у гаражі квадроцикл? Монтують до нього систему навіски рільничих знарядь. І навіть без гідросистеми обходяться, використовуючи в якості підйомного механізму  звичайний домкрат, або й стрічковий ущільнювач з тріскачкою від «фур».

plug_dlya_kvadrotsykla

Є старенький мотоцикл? Роблять на його основі мотолебідку для буксирування усе того ж плужка. Або й циркулярну пилку.

Проблема тільки в тому, що оці адаптації полегшуючи життя господарю часто вкорочують його переробленій техніці. Перегріваються без швидкісного потоку повітря мотоциклетні двигуни, що працюють в режимі лебідки. Зношується трансмісія мотоблока, запряженого у непомірно важкий для нього “фаетон”. Та й користування такою технікою далеко не мед, а “гармонійне поєднання усіх можливих незручностей”.

Набагато краще працюють машини у яких універсальність закладена ще на етапі конструювання. Саме тому “Унімог” прижився по цілому світі і донині сходить з конвеєра, а варіації на тему “Вілліс” з причепленим плугом зійшли з арени як тільки на ринку з’явилися в достатній кількості відносно дешеві трактори. Не можна твердити, що мислячі конструктори в не розуміли цього. Тому раз по раз з’являлися конструкції, які прагнули пропорційно поєднати кращі риси мотоцикла і трактора.

А часом і танка.

 

Розділ 1

– Женіть, бабусю, швидше своїх овечок. Тут зараз танки пройдуть!

– Так тут же вузько…

– Ці – пройдуть! У них – одна гусениця!

(з радянського кіна “В зоні особливої уваги”)

 

Цитата з радянського пропагандистсько-мілітарного бойовичка вельми доречна в якості епіграфа до даного розділу. Адже в тій країні раз по раз спалахували інформаційні кампанії на тему “Расєя – родіна сланов!”: мовляв перший літак зробив Можайський, а не брати Райт; радіо винайшов Попов, а не Марконі; паровоз – брати Чєрєпанови, а не якийсь там англійський Стефенсон. Час від часу піднімали на щит інформацію про “Вєздєход” – гусеничну броньовану бойову машину, яку винахідник Пороховщіков побудував і випробував раніше за англійські танки. Тільки в роки так званої “пєрєстройки” отримали слово   більш притомні дослідники, які загострили увагу на тому, що броня отого “Вєздєхода” була вельми декоративною, озброєння з одного “Максима” – явно недостатнім, а здатність однієї людини одночасно керувати машиною на зритому воронками полі бою і вести прицільний вогонь з кулемета в башті – вельми проблематичною. Одним словом – ну ніяк не тягнула машина Пороховщікова на повноцінний танк. Та й за конструкцією шасі це скоріше важкий одно гусеничний мотоцикл з поворотними колесами і двигуном у десять кінських сил. Конструкція справді обіцяла надвисоку прохідність та велике тягове зусилля. Проблемним залишалося питання повороту на нерівній місцевості (рульові колеса повисали в повітрі) чи на м’якому ґрунті (ті ж таки колеса грузли в болоті).

74-78

Мабуть через те конструкцію “Вєздєхода” успішно забули, конструктора вже в радянські часи застрелили з пістолета в потилицю. А ідея одногусеничного транспортного засобу відродилася  міжвоєнне десятиліття уже в Європі.

В середині двадцятих років британці представили одногусеничний мотоцикл “Роадлесс” (бездоріжній).

tracked-roadless-motorcycle

1938 року французький інженер Лєетр оприлюднив новинку під промовистою назвою “Тракторцикл”. Машинка розвивала всього тридцять кілометрів на годину (з півлітровим двигуном!), повертала перекосом гусениці, але демонструвала фантастичні прохідність і силу тяги. Мабуть тому були плани використовувати машинку для військових потреб.

mototsykl-na-gusenytse

А з протилежного боку франко-німецького кордону не планували й не мріяли. Там формувалися батальйони цілі полки на мотоциклах з коляскою. “Німці на мациклєті” – один зі знакових образів Другої світової війни. Мотоциклетні частини вермахту використовували зо два десятки моделей із мопедами та велосипедами включно, проте легендарними стали важкі мотоцикли з приводом на колесо причепа “БМВ Р-36” (750 куб.см) та “Цундап К-800” (1200 куб. см.).

 

Низькооборотні двигуни цих машин дозволяли їм рухати на “повзучій” тяговій передачі зі швидкістю 3 км/год. Не дивно, що по війні трофейні “БМВ” та “Цундапи” використовували для оранки до середини шістдесятих років!

 

0_5470e7_34fcf0d4_orig

Ще кращі тягові можливості мав двогусеничний тягач з мотоциклетним кермом “Кеттенкрад”. Після війни чимало таких машин можна було зустріти на полях Німеччини. До творення повноцінного гібрида легкого трактора і важкого мотоцикла залишився тільки один крок, проте в середині ХХ століття його не зробили ні німецькі, ані радянські конструктори.

 

Розділ 2

Зате у далекій Каліфорнії у 1950х роках Чарльз Фенн виготовив унікальну мотомашину, яка користується попитом і досі. Rakon Trail-Breaker – позашляховий повнопривідний мотоцикл, який може бути використаний в подорожах (є спеціальна модель), в народному господарстві, для полювання тощо.

886ec50873e0a0dcf977530673276d37

Кілька років байк стояв на озброєнні армії США, а деякі ранні екземпляри, завдяки високій надійності, функціонують і зараз.

 

Крім повного приводу, мотоцикл має автоматичну трёхскоростную коробку передач, великий дорожній просвіт (356 мм), широкі 12-дюймові алюмінієві диски і безкамерні шини, що дозволяють зберігати запас води або палива в собі.

 

208-кубовий двигун Kohler повітряного охолодження (потужність 7 к.с. при 3600 об / хв, крутний момент 12,4 Нм при 2800 об / хв) дуже надійний. «Суха» вага байка складає 98,8 кг, а колісна база 1295 мм, при цьому мотоцикл може зануритися у воду на глибину до 610 мм, що робить його по-справжньому всепроходіним апаратом.

 

В даний час доступні три моделі Rokon: Trail-Breaker, Scout і Ranger. Перша створена для мандрівників, а дві інші орієнтовані швидше на сільське господарство і іншу роботу, яка приносить скоріше користь, ніж задоволення від водіння

Втім, якраз під ту пору в аграрний сектор Європи прийшли новенькі спеціалізовані сільгоспмашини і про використання легкомоторних універсалів надовго забули.

Пам’ятали про них тільки радянські аматори технічної творчості. Держава, яка лякала цілий світ ядерними ракетами і польотами в космос, пишалася освоєнням цілини та велетенськими тракторами “Кіровець”, була нездатна прогодувати своїх громадян, ані створити для них техніку, здатну ефективно й рентабельно обробляти скупенько дозволені присадибні ділянки. Тому й користвалися такою популярністю журнали “Моделіст-Конструктор” де час від часу траплялися справді шикарні конструкції на зразок  моторолера з фрезою роботи А.Гордіна. Моторолер не доводилося піддавати значній переробці. Всього-то треба було зняти заднє колесо і встановити на вал звареного з труб бокового причепа. І трохи подовжити ланцюг приводу, тому що колесо відсувалося від вилки назад, а до вилки кріпилася задня поперечна труба причепа. Передня поперечна труба вставлялася в раму «Тули» перед двигунів і шарнірно з’єднувалася з нею.

 

0 

 Ходова частина причепа являла собою порожнистий вал, який спирався на вушка поздовжніх труб рами. Рама фрези зварена з труб і сталевих пластин, і навішується на причіп в трьох точках. На собі вона несе поліфрезу –  блок втулок з приварени1ми до них вигнутими і загостреними зубцями, які і здійснювали прогресивний, безвідвальний обробіток ґрунту.

З протилежного боку підійшов до проблеми “тракторцикла”  Валентин Архіпов. Спочатку він сконструював чотириколісний бортоповоротний міні-трактор. Управлявся цей трактор як танк – двома важелями, що гальмували для повороту колеса певного борту. Згодом самодіяльний конструктор помітив, що одне колесо в схемі – зайве. Два колеса по правому борту він замінив одним. І тим наблизив свою машину за характеристиками до важких мотоциклів Другої світової. У серійне виробництво машина Архіпова так і не потрапила, хоча аматори повторили її у кількох десятках саморобних копій.

03

 Може серед читачів “Красивого і корисного” знайдеться ентузіаст, який візьметься переосмислити дану конструкцію і поставити її хоча б на дрібносерійний конвеєр.

Назву можу запропонувати.

“Унімот”