Юрій Камаєв (оригінал узято з сайту “Буквоїд”) Загалом, 2018 рік порадував читача якісною біографістикою, жанром досі не надто популярним у сучасній українській літературі. Отже, книжка «Улас Самчук: Ескізи до творчого портрета» Сергія Синюка – це саме біографічна розвідка, заснована переважно на літературних текстах Самчука. Адже у літературних текстах неодмінно закодована частина особистості автора. І Сергій […]
Читати →Тільки коли відносно невеликий наклад першого видання уже розібрали з полиць нечисленних українських книгарень, до цієї книжки таки прийшла справжня заслужена популярність. Цитати з неї раз по раз виринають в українському сегменті соціальних мереж. В бібліотеках на поодиноку примірники – невеликі, але відчутні черги.. Приватні примірники, кустарно перешиті ниткою, шпагатиком, а то й «узяті […]
Читати →Сергій Синюк, лектор і літератор. Вольфганга Амадея Моцарта я не люблю. От буває так – геніальність визнаєш, а все одно не любиш. Насамперед – за його бабську музику. Сиропну в ліричних творах і перелякану – в церковних. За отой «Ласковий май» доби просвітництва. А ще за безпринципність натури, яка дозволяла йому загравати з масонерією […]
Читати →Вам досі не подобається Дара Корній? Пробували читати – і не пішло? Ви взагалі не розумієте оцієї моди на вигаданих істот, паралельні світи і містику задля містики? Я теж тієї моди не розумію. Як на мене перший ліпший пристойно написаний історичний роман – набагато цікавіший за всеньке світове фентезі разом узяте. Але тим не менше […]
Читати →(Із циклу «Нове тисячоліття волинської книжності») Ці три книги лягли на мій робочий стіл практично одночасно. Та й в книгарнях вони з’явилися з невеликим інтервалом. Три незалежних один від одного, практично одночасних погляди на ту саму проблему: безпека і небезпека у соціальних мережах, у кіберпросторі, в інформаційно-культурній сфері. Важливість цієї теми – подівійна. Хвилі депресій […]
Читати →Сергій Синюк Не раз і не два чув і читав: що ж українці за народ такий, що уроки історії їх ніколи нічому не вчать. Тепер знаю що відповісти: з українцями все гаразд. Вони ні в чому не гірші від інших. Просто історія починає вчити, коли засвоєна. А найкорисніші речовини у високих концентраціях засвоюються погано. Тому […]
Читати →Інтелектуали та книголюби, які вважають що Доценко – це той, що про «Возвращєніє Бєшеєнного», можуть не завдавати собі клопоту з читанням подальшого тексту. Бувають книги, створені наперед. Створені в передчутті того, що має статися. Іноді вони чекають свого часу десятиліттями. Іноді роками. А іноді з’являються буквально за лічені тижні до тих подій від яких […]
Читати →У лютому цього року на Шумщині відбувся фестиваль української книжності “На білому коні”. Вручали Всеукраїнську премію імені Уласа Самчука. Але письменник Петро Кралюк не стільки переймався свіжо отриманим лауреатством, скільки шукав можливості запастися матеріалом для роботи над новим твором. І попросив організаторів фестивалю заїхати в село Обич. Оглянув місце, де стояв давній монастир святого Миколи, […]
Читати →
Гарного українського нонфікшну, про потребу в якому так часто говорили більшість із небайдужих до стану й долі вітчизняного інформаційного простору, побільшало! «Видавництво Старого Лева» випустило у світ літературознавче розслідування «Таємний агент Микола Гоголь».
Читати →
Чим радянська книжка відрізняється від хорошої? Радянська книжка – завжди “про щось”. Хороша – завжди “про когось”
Читати →