Нові підходи в ландшафтному дизайні при озелененні присадибної ділянки

SDC12972

Іван ГУЦАЛО, завідувач лабораторії ландшафтного дизайну Кременецького ботанічного саду

У зв’язку зі стійким розвитком міст все більше відчувається дефіцит об’єктів із природним середовищем. У результаті тотальної урбанізації комп’ютеризація міста дедалі частіше відриває людину від природного середовища, до якого вона була пристосована протягом сторіч.

У містах житлові, громадські та промислові будівлі займають все більшу частину територій, у зв’язку з чим погіршуються екологічні та естетичні характеристики міського середовища. Із вікон висотних будівель іноді відкривається непривабливий вигляд на сірі дахи будівель.

У зв’язку з дефіцитом міських територій архітектори змушені використовувати під озеленення “п’ятий фасад” будівель. Сади на дахах набувають все більшого поширення. Для поліпшення екологічних та естетичних характеристик міського середовища створюють малі рекреаційні території: малі сади біля житлових, громадських і промислових будівель, сквери, бульвари, набережні, пішохідні вулиці. Всі вони – об’єкти ландшафтного дизайну.

Специфіка ландшафтного дизайну полягає в тому, що основними засобами створення композиції є природні елементи – рослинність, рельєф і вода, та штучні (антропогенні) – малі архітектурні форми, геопластика, водні пристрої, декоративне покриття  тощо.

Сполучення природних і штучних компонентів середовища в цілісну композицію, що володіє певним художнім образом – основна мета створення об’єктів ландшафтного дизайну. Слід відзначити, що пріоритетними в ландшафтному дизайні є естетичні фактори формування штучного середовища, але при цьому повинні вирішуватися екологічні та естетичні завдання.

Котедж – це сучасний будинок для постійного або тривалого проживання, розташований за містом і призначений для однієї сім’ї. Для будівництва котеджів, як правило, відводять земельні ділянки у приміській зоні. Зв’язок із землею і природою, гарні можливості для фізичної праці, психологічна розрядка від міської суєти роблять котедж найбільш комфортним і привабливим видом житла для сім’ї.

Котеджі будують, як правило, фахівці за розробленим типовим або індивідуальним проектами. Бажано такий же проект мати і на роботи, пов’язані з благоустроєм ландшафту та оформленням присадибної ділянки.

Ділянка, на якій ви вирішили побудувати котедж, може виявитися плоскою або з ухилом, з піщаними, супіщаними або глинистими ґрунтами, різним рівнем ґрунтових вод  тощо. Все це необхідно врахувати при створенні комфортного середовища проживання, багатого естетичними якостями.

У кожному конкретному випадку необхідно розробити генплан ділянки в масштабі 1:500. Найкраще такий генплан може зробити фахівець – ландшафтний архітектор (дизайнер). Починати роботи слід із розташування котеджу на ділянці.

Якщо котедж розміщується на вершині пагорба, то об’єм будинку повинен бути компактним, із конфігурацією в плані наближеною до квадрата, архітектура будівлі –динамічною. Ділянка має ухил у в зв’язку з цим необхідне її вертикальне планування, тобто проектування відкосів, підпірних стінок, сходів, пандусів, облаштування відмосток біля стін будівель, організація водостоків. Вертикальне планування особливо необхідне при крутих схилах (більше 20%) і на північних. На крутих схилах під час дощу сильні потоки опадів розмивають ґрунт, а на північних рослинам не вистачає сонця. У такому разі ділянку слід розбити на горизонтальні майданчики – тераси, які захищають ґрунт від розмивання і створюють кращі умови для росту рослин.

У разі розміщення котеджу біля основи пагорба його об’єм повинен органічно вписуватися в природне середовище, він повинен бути статичним, з більш різноманітним рішенням плану. При проектуванні такої ділянки більше уваги варто приділити організації водовідведення, адже при такому плануванні ділянка може бути перезволожена.

Розташування котеджу на рівнинному рельєфі є більш традиційним. Проте надто плаский рельєф також слід видозмінити, щоб не був одноманітним. Доцільно створити штучний рельєф у вигляді невеликих пагорбів і кам’янистих гірок.

Найчастіше житловий будинок розташовують головним фасадом до вулиці з відступом від червоної лінії на 6 м. Він безпосередньо примикає до межі ділянки. У такому варіанті рішення архітектури фасаду має органічно поєднуватися з огорожею ділянки (парканом).

Слід зазначити, що в наш час найбільш доцільно розміщувати котедж у глибині ділянки або на відстані 8–10 м від її меж. В останньому випадку перед будинком створюють палісадник із декоративними елементами (невеликі водойми, квіти, деревно-чагарникові насадження, тощо). При такому розташуванні житловий будинок надійно захищений від вуличного шуму й пилу. Від кордонів сусідньої ділянки до вашого будинку має бути не менше 3 м. Орієнтацію будинку рекомендується робити так, щоб вікна житлових кімнат виходили на південь, схід або південний схід, а кухні – на північ, північний схід або північний захід. Веранду краще орієнтувати на північ або схід.

Ділянку під садибу не повинні затоплювати талі води, а рівень ґрунтових вод має бути не нижче 2,5 м від поверхні. Якщо на ділянці підвищена вологість ґрунту, потрібно прорити осушувальні канали з ухилом, що забезпечує скидання ґрунтових вод у вуличні кювети в спеціальну осушувальну мережу або в декоративну водойму. Слід також визначити характер ґрунту.

Верхній шар ґрунту 200–300 мм, а в деяких випадках до 500 мм і більше, багатий гумусом і органічними речовинами. Цей ґрунт дуже цінний для городу,але не придатний для фундаментів. Тому при будівництві котеджу його необхідно зняти. Зрізаний пласт складають у кутку будівельного майданчика шаром не більше 1200 мм, оскільки через нестачу повітря гинуть бактерії, які забезпечують родючість ґрунту. Після того, як ви намітили заходи з інженерної підготовки території, треба приступати до розробки планувального рішення ділянки.

Зарубіжні присадибні ділянки проектують як маленькі парки з виділенням зон активного і тихого відпочинку. В Україні переважає дещо інша тенденція проектування таких ділянок, що відображає більш важкі функціональні процеси. Тут, як правило, розрізняють такі основні зони: город, сад, ягідник, майданчик індивідуального або тихого відпочинку, дитячий, спортивний, відпочинку всієї сім’ї. Розміщення зон на ділянці має здійснюватися з урахуванням рельєфу, напряму пануючих вітрів, орієнтації по сторонах світу і їх функціонального призначення.

Зони: плодових дерев (сад), город і ягідник повинні займати найбільш сприятливу щодо освітленості і ґрунтово-рослинних умов частину ділянки. Зона відпочинку для всієї родини може займати найменш сприятливу щодо освітленості і ґрунтово-рослинних умов частину ділянки. Тут можуть бути запроектовані невеликі спортивні майданчики – для настільного тенісу, бадмінтону, а також майданчики з тренажерами під навісом або в невеликому павільйоні. Господарська зона може мати найрізноманітніші розміри і склад приміщень. Її може і не бути на ділянці, якщо в будівлі котеджу передбачений господарський блок – гараж, погріб, теплиця тощо. При відсутності госпблоку в котеджі він розміщується на ділянці. Господарський блок на дачних ділянках (гараж, туалет, погріб, душ) може стояти окремо або блокуватися з господарськими будівлями сусідніх ділянок. За санітарними нормами відстань між будівлями на ділянці така: від будинку до приміщення для утримання домашньої птиці та кролів – 7 м, до туалету – 12 м, від льоху до компостної ями або до тваринного двору – 7 м. Від межі сусідньої ділянки до приміщень для утримання птиці та кролів – 4 м, до інших будівель – 1м.

Раціональне розміщення зон на ділянці сприятиме досягненню функціонального комфорту. Він визначає зручність експлуатації присадибної ділянки, гарантує захист від оточення, безпеку та оптимальне здійснення всіх основних процесів життєдіяльності людини в даному середовищі. Екологічному комфорту характерне оптимальне для організму людини поєднання температури, вологості, швидкості руху повітря і впливу променистого тепла. Він створюється на присадибній ділянці з використанням засобів озеленення (із застосуванням фітоактивних рослин), водних пристроїв, геопластики в поєднанні з продуманими за екологічними параметрами прийомами планування як ділянки в цілому, так і її зон. Естетичний комфорт присадибної ділянки характеризується естетико-психологічним впливом природних елементів на людину за допомогою краси їх форм і кольору. Естетичний комфорт ділянки залежить в першу чергу від гармонійності і характеру природного оточення (наявності зелені, водойм, геопластики, тощо). Естетична організація присадибних ділянок включає безліч різноманітних завдань. Головні з них – загальна композиція простору, колірне рішення та оздоблення поверхонь декоративного покриття і об’ємних елементів.

Зелені насадження на присадибній ділянці відіграють важливу роль: покращують мікроклімат, захищають від вітру, від сонця в спеку, збільшують відносну вологість повітря, знижують вуличний шум, поглинають пил. Вони сприяють функціональному,, екологічному та естетичному комфорту.

Елементами озеленення присадибної ділянки є плодово-ягідні, декоративні рослини та овочеві культури. Їх розміщення має бути продуманим. Обмеженість площі присадибних ділянок змушує вдаватися до планувальних прийомів, зорово збільшувати простір ділянки: подовжити або, навпаки, розширити його; створити певне сприйняття ділянки в цілому: спрямувати погляд удалину (динамічне) або зосередити його всередині, у центрі ділянки (статичне). Всі ці завдання можна вирішити з використанням засобів озеленення.

Особливу увагу слід звернути на формування саду, ягідника та городу, оскільки вони займають велику площу. Завдяки їх раціональному розміщенню можна надати невеликій ділянці враження широкого простору, а за допомогою включення декоративних рослин у поєднанні з водою, рельєфом – проілюструвати всю різноманітність природних елементів.

Підбір асортименту потрібно починати з саду. Його асортимент повинен бути максимально різноманітним. Так, наприклад, у садовій ділянці площею 4000-6000 квадратних метрів доцільно мати 5-6 дерев яблуні, 1-2 груші, 3-4 вишні, 1-2 черешні, 1-2 абрикоси, 5-7 кущів чорної смородини, 3-4 кущі порічок, аґрусу, 30-40 кущів малини, 4-5 кущів винограду.

Якщо дозволяє площа бажано мати: обліпиху, лимонник, жимолость, актинідію та інші культури, плоди яких багаті на вітаміни. Кожній породі треба відвести своє місце з урахуванням біологічних потреб рослини та факторів зовнішнього середовища. Необхідно витримувати автономне розміщення культур (кісточкових, насінних, горіхоплідних, плодових). На невеликих ділянках доцільно периферійне розташування плодово-ягідних рослин. Не слід при цьому чітко підкреслювати межі ділянки. Огорожу варто задекорувати висадкою плодових дерев у поєднанні з ягідними кущами, що створює відчуття неогородженої ділянки.

При маленькій площі присадибної ділянки доцільно вирощувати карликові дерева та скороспілі сорти овочів. Вітрозахисні полоси доцільно створювати з великих дерев кісточкових порід та ягідних кущів. Ягідні кущі (смородина, агрус, малина) – розташовувати по периферії ділянки, відступивши на один метр від межі.

Грядки на городі бажано розташовувати перпендикулярно до напрямку схилів.

У північній тіньовій частині ділянки доцільно вирощувати петрушку, цибулю, часник, кріп, щавель. На сонячній стороні – помідори, капусту, огірки тощо.

Після визначення території для саду, ягідника та городу треба вирішити ландшафтне оформлення палісадника. Палісадником називають ділянку між будинком і огорожею шириною 8–10 м, яка відокремлює його від вулиці. Палісадник може бути огороджений. Огорожа повинна гармоніювати з архітектурою житлового будинку.

Якщо поблизу проходить шосе, зелені насадження палісадника мають, перш за все, стати захистом від шуму і  пилу та вихлопних газів. У цьому випадку доцільно застосувати живопліт.

Варто пам’ятати, що палісадник – візитна картка господаря, тому його оформленню слід приділити особливу увагу. Тут доцільне розміщення декоративних рослин з елементами квіткового оформлення з однорічників і багаторічників, можливе розміщення міксбордера або розарію. Бажана посадка квітучих чагарників (бузок, жасмин, дейція тощо).

Із точки зору поліпшення екологічних умов і естетичного сприйняття надзвичайно ефективні посадки хвойних і вічнозелених рослин. Бажана також посадка невеликих декоративних дерев, що символізують куточки природи. Це – клен татарський, горобина звичайна, черемха пізня і звичайна, яблуня Нєдзвєдського, плакучі форми верби білої, клен гостролистий тощо. Біля будинку доцільно застосовувати вертикальне озеленення, на тлі якого чудово сприймаються квіткові композиції.

Житлова територія повинна відрізнятися простором і глибиною. Створити таке середовище допомагають плодово-ягідні рослини і городні культури, які служать фоном, кулісами для формування основних композицій.

Всі основні зони, що входять до складу житлової території, можуть бути відокремленими одна від одної або органічно включеними в композицію.

Головне завдання житлової території – домогтися стильової єдності всіх елементів і комфортності середовища за всіма параметрами: екологічним, функціональним, естетичним.

З урахуванням екологічних вимог для формування цієї зони необхідно використання засобів і прийомів фітодизайну. З цією метою доцільне застосування фітоактивних рослин, а саме тих, які сприяють очищенню повітря від хвороботворних бактерій і виділяють летючі фітонциди (береза бородавчаста, черемха, ялівець козацький), іонізують повітря (дуб звичайний, ліщини тощо). Тут доречні невисокі, швидкорослі дерева і чагарники у вигляді екзотичних солітерів, невеликих ландшафтних груп, а також житлові огорожі, вертикальне озеленення, різноманітні квіткові композиції.

У ландшафтному оформленні житлової території доречне використовування символіки та умовності. Планування й образне рішення цих зон можуть бути створені з використанням мотивів японського, китайського саду або із застосуванням прийомів народної архітектури.