Ренді Інгермансон

Метод сніжинки
(Зреферований та прокоментований переклад Сергія Синюка)
Хочете написати роман і ніяк не можете зібратися? Таке трапляється доволі часто.
Писати книги легко.
Важко писати ГАРНІ книги. Якби це було інакше, усі б ми створювали бестселери.

Хороша художня література не є чимось випадковим – це результат ретельно спланованої роботи, своєрідного дизайну роману. Ви можете займатися дизайнерською роботою як до, так і після написання книги. Я пробував робити і те, і інше і, врешті-решт, переконався, що до – і швидше, і більш якісно.
Як робити дизайн художнього твору? На своїй основній роботі я займаюся архітектурою складних програмних проектів. Тому й пишу книги за тією ж схемою, що і програми – використовуючи метод Сніжинки.
Крок перший
Витратьте годину і напишіть анотацію на ваш роман завдовжки в одне речення. Щось на кшталт: “Лихий фізик мандрує в минуле, щоб убити апостола Павла” (анотація на мій перший роман “Гріх”). Це – ваш роман крупним планом, аналог великого трикутника – основи сніжинки.
Коли ви запропонуєте вашу книгу видавцям, пропозиція-анотація має з’явитися на самому початку твору. Її ще називають гачком – зачіпкою, яка дозволяє продати роман видавцеві, магазинам і читачам. Так що постарайтеся, щоб він звучав якомога краще.
(Абзацик від  перекладача. Існує переказ, що Маргарет Мітчелл, надумавши написати шедевр, глибоко й надовго  зосередилась, а за результатом розумових зусиль наклацала на машинці: “Вона не зрозуміла жодного з чоловіків, яких любила і тому втратила обох”.  Витягла з машинки аркушик і прикріпила його на стіну. Протягом десяти років вона мала перед собою точку, в яку має прийти її безрозмірна оповідь. В остаточному варіанті роману  ця фраза опинилася наприкінці останньої глави).
Кілька порад, як це зробити:
– Чим коротше, тим краще. Речення не може бути довшим за 15 слів (від перекладача – І краще скласти це речення “на англійський штиб”: 1)підмет; 2) присудок, 3) другорядні члени) .
– Жодних імен! Краще сказати Інвалід-акробат, ніж Джейн Доу.
– Зв’яжіть загальну концепцію твору з персонажами. Хто з героїв більше за всіх потерпів по сюжету? А тепер вкажіть, що він бажає отримати як винагороду за терзання
– Читайте короткі анотації книг в списку бестселерів New York Times, щоб зрозуміти, як це робиться. Уміння описати книгу в одному реченні – це мистецтво, і його треба опанувати. Непремінно треба, батеньку!
Крок другий
Потратьте ще одну годину і розширте ваше геніальне речення до абзацу, який міститиме зав’язку, конфлікт і розв’язку роману. Особисто мені подобаються історії, написані за схемою три конфлікти плюс кінець. Розвиток кожного з конфліктів займає чверть книги, а на кінець йде ще одна чверть.
(Абзацик від перекладача. Ще з часів Арістотеля оптимальним вважається поділ художнього тексту на три акти двома конфліктними ситуаціями. Дану схему апробували й схвалили і Шекспір і “великий український поет” Чєхов і провідні голлівудські сценаристи. Вибирати Вам. Моє діло – попередити)
В ідеалі абзац він повинен складатися з п’яти речень. Одне опише зав’язку, ще по одному – кожен з конфліктів, і ще одне – кінець. (Ясна річ, якщо ви збудуєте свій бестселер за класичною триактною схемою, речень в абзаці буде тільки чотири. Робота над анотацією – шкірка, варта вичинки, оскільки у видавництві навіть до готового бестселера адекватну анотацію підбирають далеко не завжди – С.С.)
Крок третій
Все вищенаведене дасть вам загальний скелет історії. Тепер доведеться прописати щось аналогічне для кожного з героїв. Герої – найважливіша частина будь-якого роману, тому час, який ви вкладете у їх створення, вдесятеро окупиться, коли ви почнете роботу над книгою. На кожного з основних героїв витратьте годину і напишіть невеликий, на одну сторіночку, твір:
– Ім’я героя.
– Речення, яке описує історію його життя.
– Мотивації героя (що він хоче мати в ідеалі?)
– Мета героя (чого він хоче добитися конкретно?)
– Конфлікт (що заважає йому досягти мети?)
– Прозріння (про що він дізнається, як він змінюється внаслідок подій, які складають сюжет?)
– Абзац, який описує події, в яких герой бере участь.
Важливе зауваження: можливо, після цього вам треба буде повернутися і переписати анотації персонажів. Це хороший знак – ваші герої вчать вас чомусь корисному для вашої історії. На кожній стадії написання роману ви можете повертатися назад і перекроювати зроблене раніше. Це дуже корисна штука: виправлення всіх недоліків краще зробити одразу, ніж тоді, коли ви вже накатали рукопис завбільшки у півтора мільйони знаків.
(Абзацик від перекладача. Пперсонажі взагалі народ каверзний. Навіть у мене, худого і скудного) Ілона Оленич психонула і вибилася з другопланових блондинок “Підміни” у головні героїні “Формули для фюрера” та “Кіна і німців”. А вже в геніїв… Он Товстий Лев облив робоче бюрко рясними сльозами, у потрясінні від того, що “така баба” як Анна Карєніна кинулась під паровоз. Так що краще розібратися з ними на стадії задуму, аніж потім переписувати).
Крок четвертий
На цій стадії у вас в голові повинна вималюватися повна картина вашого роману – і на це у вас піде тільки день-два. Тепер треба розписати історію. Витратьте кілька годин і зробіть з кожного речення анотації самостійний абзац. Всі з них, крім останнього, повинні закінчуватися конфліктом (останній – фіналом твору).
В результаті ви отримаєте синопсис роману, який потім теж можна використовувати для роботи з видавцем.
Крок п’ятий
Витратьте день-два на односторінковий синопсис кожного головного героя. Прикиньте по пів сторіночки й описи другорядних персонажів. Ці синопсити персонажів повинні розповісти вашу історію з точки зору кожного із них. Якщо буде треба, повертайтеся до колишніх напрацювань і робіть необхідні виправлення.
Цей етап приносить мені найбільше задоволення, і пізніше я вставляю синопсиси персонажів в основний синопсис. Редакторам це подобається, бо ж їм завжди імпонує художня література, заснована на людських характерах.
Крок шостий
Тепер у вас є суцільна історія і кілька заснованих на ній оповідань, по одному на кожного героя. Витратьте тиждень і розширте односторінковий синопсис до чотирьохсторінкового. По суті, вам потрібно розтягнути кожен абзац з Кроку Четвертого на цілу сторінку. По ходу справи ви перевіряєте внутрішню логіку твору і приймаєте стратегічні рішення
 
Крок сьомий
Перетворіть опис героїв в розгорнутий розповідь про кожного з них із зазначенням всіх істотних деталей: дата народження, зовнішність, історія життя, мотивація, цілі і т.п. І найважливіше – яким чином герой зміниться до кінця роману? В результаті ваші персонажі перетворяться на реальних людей і часом будуть пред’являти свої претензії до розвитку сюжету.
Крок восьмий
Перш ніж взятися до безпосередньої роботи над рукописом, ви можете зробити кілька речей, які допоможуть вам у подальшій роботі. Перше – треба взяти чотиристорінковий синопсис і скласти перелік усіх сцен, які належить прописати. Найзручніше зробити це в Exсel.
З якоїсь причини багато авторів не хочуть зв’язуватися з незнайомими програмами. Познайомтеся з Екселем. В ж подужали набір тексту в Word? Excel ще простіший. Вам треба створити перелік сцен, а ця програма якраз призначена для того, щоб робити переліки. Якщо вам не вистачає знань, купіть книжку і навчитеся. На це піде менше дня і того варте.
(Абзацик від перекладача Я, звичайно, не проти підвищення освітнього рівне вітчизняних авторів. Проте алергію на Ексель повністю поділяю.  Та й Word’івські таблиці цілком задовольняють усі подальші вимоги.)
На кожну сцену використайте один рядок таблиці. У першому стовпці перелічіть героїв, від імені яких ведеться розповідь, або очима яких ви дивитеся на те, що відбувається в романі. В другій, трохи ширшій колонці пропишіть, що саме відбувається в цій сцені. За наявності  бажання в третій колонці можна вказати, на скільки сторінок ви плануєте розтягнути дану сцену, а в четвертій подати нумерацію глав. Табличка – ідеальний інструмент для цього, бо ж там ви бачите усю історію цілком і можете легко пересувати сцени з місця на місце.
У мене зазвичай виходить близько сотні з чимось рядків і на їх прописування йде близько тижня.
Крок дев’ятий
Застосовується за бажанням. Перейдіть знову в Word (а ми знього нікуди й не виходили))) – С.С.) і розпишіть кожну сцену, зазначену в таблиці на кілька абзаців. Накидайте скелети проблем, які герої вирішують в сцені Якщо в сцені немає проблеми, то її треба негайно створити… або ж вирізати всю сцену.
У мене зазвичай виходило по одній-дві сторінки на главу і кожну з глав я починав на новій сторінці. Потім я роздруковував текст і складав його в папку зі скорозшивачем так, щоб можна було міняти глави місцями або ж повністю переписувати їх , не зачіпаючи інші. Цей процес зазвичай забирав у мене тиждень часу. У кінцевому підсумку виходив 50-сторінковий документ, який я потім виправляв червоною ручкою по мірі написання чернетки. Всі ідеї, які зранку спадали мені на думку, я записував на полях цього документа. Це, до речі кажучи, відносно безболісний спосіб написання розгорнутого синопсиса, який так ненавидять всі письменники. (Це на “загниваючому заході” його ненавидять. Наші автори про нього часто й не чули))) – С.С.)
Крок десятий
На цьому етапі сідайте і починайте набивати перший варіант. Ви самі здивуєтеся, наскільки швидко будете писати. Мені доводилося зустрічати авторів, які таким чином втричі збільшували швидкість написання роману, і в той же час їх первісні тексти виглядали так, ніби вони вже пройшли попередню редактуру.
Я неодноразово чув скарги письменників на те, як важко написати перший варіант. Всі вони, без винятку, сидять і думають: Я не знаю, про що писати далі! Життя занадто коротке, щоб писати таким чином! Немає ніякої причини витрачати на перший варіант п’ятсот годин робочого часу, якщо ви можете зробити його за 150.
 
Ренді Інгермансон
Як написати ідеальну сцену в романі
(Зреферований та прокоментований переклад Сергія Синюка)
Намагаєтеся написати сцену, а вона не звучить? Може, ви взагалі думаєте, що створити цілком досконалу сцену неможливо. Але ви можете написати ідеально структуровану сцену. І вона звучатиме набагато краще від неструктурованої.
Для початку ми повинні зрозуміти, що ми беремо за точку відліку. Звідки ми знаємо, що таке досконалість? Відповідь криється в мотивації вашого читача. Читач купує ваш роман тому, що ви заюезпечуєте йому потужний заряд емоцій. Якщо ви пишете дамський роман, ви повинні створювати у читачки ілюзію, що вона сама закохалася. Якщо ви пишете трилер, читач повинен почуватися так, ніби він сам у смертельній небезпеки і у нього є один шанс на мільйон врятувати (або людство).
Якщо вам не вдається пробудити подібні почуття, можете вважати всю задумку невдалою. Якщо вдалося – ви на коні. Ідеалом в художньої літературі можна вважати книгу, яка найбільш ефективно викликає в читачі необхідні емоції.
Схеми побудови сцени бувають двох видів: загальна та детальна.
Загальна схема дуже проста. У вас є всього два варіанти: Дуайт Суейн називає їх “Причина та Наслідок”.
Причина складається з наступних частин:
– Мета
– Конфлікт
– Катастрофа.
Наслідок складається з:
– Реакції
– Дилеми
– Рішення
Можливо, ви думаєте, що подібне структурування – велике спрощення і що це зводить роботу автора до писання за шаблоном. Нічого подібного. Це зводить художню літературу до двох схем, результативність яких довели тисячі письменників.
Як було вище сказано, Причина складається з трьох частин: Мети, Конфлікту і Катастрофи, кожна з яких найвищою мірою важлива. Візьмемо героя, від особи якого ведеться розповідь. Ваше завдання – показати його так, щоб читач міг почутися на місці даного персонажа.
Мета: Мета – це те, що ваш герой хоче отримати на початку сцени. Причина, чому у вашого персонажа повинна бути мета полягає в тому, що саме мета змушує його робити які-небудь дії.
Конфлікт: Конфлікт це перешкоди, з якими стикається ваш герой на шляху до мети. У книзі обов’язково повинні бути конфлікти. Якщо персонаж досягає бажаного без конфлікту, читач починає нудьгувати.
Катастрофа: Катастрофа – це неможливість героя досягти мети. Не давайте йому добитися перемоги! Перемога – це нудьга! Якщо Причина закінчується перемогою, у читача немає приводу для того, щоб читати далі. Нехай трапиться щось жахливе. Нехай ваш герой повисне над прірвою. Примусьте читача переверне сторінку, щоб дізнатися, що буде далі.
Тепер розглянемо Наслідок.
Наслідок складається з трьох частин: Реакція, Дилема і Рішення. Знову ж таки, кожен з цих пунктів вкрай важливий для написання вдалого Наслідку. Приберіть щось одне, і воно не буде працювати. Важливе зауваження: Наслідок завжди має йти за Причиною. Причина завершується катастрофою і ви не можете відразу ж почати ще одну Причину, яка починається з Мети. Чому? Тому що якщо ви тільки що зазнали серйозної невдачі, ви не можете просто так піднятися і взятися за щось інше. Вам потрібно прийти до тями. Це основи психології.
Реакція: Реакція – це емоційний наслідок Катастрофи. Коли трапляється щось жахливе, ви перебуваєте в деякому замішанні. Ви не можете нічого з цим вдіяти. Так що покажіть, що ваш герой достовірно реагує на Катастрофу. Йому боляче. Дайте читачеві шанс постраждати разом з героєм. Можливо, треба показати, що минув якийсь час. Це не час для дій, це час для обдумування ситуації. Час для ридань. При цьому ви не можете страждати вічно. У реальному житті якщо людина надто захоплюється горем, вона втрачає друзів. У художній літературі такий герой втратить читачів.
У підсумку вашому героєві потрібно за щось вхопитися: знайти точку опори і розглянути варіанти рішення. І проблема полягає в тому, що у нього немає цих варіантів.
Дилема: Дилема – це ситуація, в якій немає прийнятних варіантів. Якщо ваша Катастрофа – справжня, у героя немає шансу на прийнятний вихід із ситуації. Герой повинен зіткнутися зі справжньою дилемою. Дозвольте герою опрацювати різні варіанти. Це дасть читачеві причину для занепокоєння – і це добре. Він почне гадати, що ж буде далі.
Рішення: Рішення – це вибір героя. Це важливо, оскільки рішення змушує героя знову діяти. Люди, які ніколи не приймають рішень, нудні – ніхто не захоче читати про подібного героя. Так що змушуйте свого персонажа вирішувати і нехай це буде найкраще з рішень, таке, яке читач зможе поважати. Зробіть це і читач буде повинен перегортати сторінку за сторінкою, тому що тепер у вашого героя з’явиться нова Мета.
Тепер ви потрапили у вихідну точку. Ви почали з Причини, перейшли до Наслідка, а потім до нової Цілі нової Причини. І так буде тривати доти, поки ви не завершите розповідь і не дасте герою або Повну Перемогу, або Повну Поразку. Зміна Причин і Наслідків вестиме читача і він не зможе відірватися від неї. Ось це і є ідеал.
Та це тільки половина справи. Я розповів вам, як Сконструювати Причину і Наслідок у загальних рисах. Але вам ще потрібно прописати кожен абзац, під час яких герой плавно перейде від початкової Цілі до моторошного Конфлікту, потім – до руйнівної Катастрофи, потім – до внутрішньої Реакції, слідом – до жахливої ​​Дилема і, нарешті, до хитромудрого Рішення.
Як же це зробити? Для цього слід розглянути Детальну Схему побудови сцени.
Відповідь криється в тому, що Дуайт Суейн називає “Мотиваційно-реакційними елементами” (для стислості МРЕ). Писати МРЕ нелегко. Але я переконався, що це найкраща технологія для підвищення якості художнього твору. Мені доводилося тренувати кількох літераторів і основною проблемою для них було написання правильних МРЕ. Я їм запропонував ретельно опрацювати кілька глав з власних текстів так, щоб кожна з них була ланцюжком ідеальних МРЕ. Після декількох глав техніка давалася їм все легше і легше. Потім я зажадав, щоб вони повністю переписали свої романи в цьому порядку. Це жахливо важка робота, але ті, хто вижив після Школи молодого бійця, перетворився на письменника вищого порядку.
Правильно вибудувані МРЕ – це чарівний ключ до написання привабливої художньої літератури. Можете вірити, можете ні. Спробуйте і побачите самі.
Для початку нам потрібно заглибитися в теорію.
Ви будете писати свої МРЕ, змінюючи те, що ваш герой бачить (Мотивація), на те, що він робить (Реакція). Це дуже важливо.
Мотивація – це зовнішня, об’єктивна причина дії героя, щось таке, що ваш герой може бачити (чути, нюхати або відчувати).
Ось простий приклад: тигр зіскочив з дерева і кинувся на Джека.
Відзначаємо головні події: вони об’єктивні. Ми представляємо Мотивацію так, як вона знімається на відеокамеру. Ніщо не показує, що ми дивимося на сцену очима Джека.
Реакція має внутрішній і суб’єктивний початок і ви представляєте її в тому вигляді, як бачить події ваш герой – зсередини.
Реакція ніколи не повинна йти в одному абзаці з Мотивацією – інакше ви ризикуєте заплутати читача, а читачі цього дуже не люблять.
Реакція завжди складніша, ніж Мотивація. Коли ви бачите тигра, в перші частки секунди ви можете відчувати тільки одне почуття – страх (поки у вас є час тільки на рефлекс). Але незабаром ви вже будете здатні реагувати розумно: щось зробити, про щось подумати, щось сказати. Ви повинні показати перелік реакцій вашого героя саме в цьому порядку, інакше ви знищите ілюзію реальності.
Продовжуємо приклад: Хвиля адреналіну пройшла по тілу Джека. Він підняв рушницю, прицілився і натиснув на курок. “Здохни, худобо!”
Тепер давайте проаналізуємо. Примічаємо всі три частини Реакції:
Почуття: Хвиля адреналіну пройшла по тілу Джека. Почуття прописуємо в першу чергу, тому що вони виникають майже миттєво.
Рефлекс: Він підняв рушницю … Це відбувається у другу чергу як результат страху. Інстинктивний результат, який не вимагає обдумування.
Раціональні дія і мова: … прицілився і натиснув на курок. “Здохни, худобо!” Це відбувається в останню чергу, після того, як у Джека з’являється час, щоб обміркувати свої дії. Він натискає на курок – раціональна відповідь на небезпеку. Він говорить – вираз його внутрішніх переживань.
З Реакції можна викреслити одну або дві частини. Однак існує важливе правило: які б частини ви не зберегли, вони повинні йти в правильному порядку. Якщо це Почуття, воно має йти спочатку. Якщо це Рефлекс, він ніколи не повинен йти попереду Почуття. Якщо це Раціональна Дія, вона завжди має йти останньою.
Після Реакції йде інша Мотивація. Не можна написати одну МРЕ і зітхнути з полегшенням. Ви повинні написати ще, ще і ще. Реакція, яку ви щойно описали, призведе до нової Мотивації, яка знову буде зовнішньою і об’єктивною, і яку ви опишете в окремому абзаці.
Продовжуємо розпочатий приклад: Куля зачепила ліве плече тигра. Кров бризнула з рани. Тигр похитнувся, заревів і знову стрибнув на Джека.
Пишіть кожну Причину і Наслідок як низку МРЕ. Все, що не виглядає як МРЕ, слід викреслити. Не можна залишати жодного речення, яке не несе в собі потрібної інформації.
Мрже, ви думаєте, що ніхто не зможе писати, за цими правилами. Ви спробували і тепер сидите перед комп’ютером, боячись поворухнутися зайвий раз, щоб не порушити ПРАВИЛО. Ну що ж, сталося те, що називається письменницької блокуванням. У цьому випадку дозвольте мені розкрити останній секрет написання ідеальної сцени.
Забудьте всі правила. Напишіть главу у звичайній манері. Почуваєтеся краще? Т
Після того, як ви закінчите з творчістю, відкладіть главу на якийсь час. Пізніше ви відредагуєте її, але зараз ще не час. Зробіть щось ще.
Пізніше, коли ви будете готові до аналізу написаного, поверніться за комп’ютер. Зберіться з духом. Редактура – це процес, протилежний до Творчості, і це завжди деструктивна дія.
Проаналізуйте текст, який ви тільки що написали. Що це Причина або Наслідок? Або ні те і не інше? Якщо це Причина, перевірте чи є в ній Мета, Конфлікт та Катастрофа. Відзначте кожну з них в окремо взятому реченні. Аналогічно, якщо це Наслідок, то Відзначте Реакцію, Дилему і Рішення. Якщо ви не можете віднести текст ні до Причини, ні до Наслідка, викидайте цю графоманію. Можливо, потім ви придумаєте як її використовувати в сонеті, лімерик або технічної інструкції до пралки, але цей шматок тексту не є художньою прозою, й на світі не існує способу зробити його такої.
Тепер, коли ви знаєте, що ви написали – Причину або Наслідок, перепишіть її МРЕ за МРЕ. Слідкуйте, щоб кожна Мотивація була відокремлена від Реакції.
Проаналізуйте кожну Мотивацію і переконайтеся, що всі вони об’єктивні і мають зовнішні причини. Забудьте про милосердя. Не можна відчувати жалість до того, що отруює ваш твір. Убийте все зайве або воно вб’є вашу книжку.
Тепер переконайтеся, що кожна Реакція є суб’єктивною і має внутрішні причини, які криються в серці героя. Простежте, щоб всі вони йшли в правильному порядку.
Після того, як ви закінчите, займіться редактурою стилю, грама-тики, пунктуації і всього іншого.
Вітаю, ви написали ідеальну сцену. Тепер повторюйте свої дії, поки не закінчите книгу.