Олеся ТИВОНЮК
В практиці кожного лікаря є випадки, які не можна забути.
Особливо пам’ятні – ті, де дитина потрапила в кризову ситуацію через необізнаність та легковажність найближчих людей.
Трирічну дівчинку привезли до лікарні після того, як мама пʼять годин намагалася домашніми методами “лікувати алергійку”. За той час температура в малої піднялася до загрозливих тридцяти девʼяти градусів і не збиралася падати. З’явилися ознаки порушення свідомості, загальна млявість… Темна висипка характерної форми на ніжках і спинці красномовно засвідчили: ніяка то не алергійка.
А Neisseria meningitides.
Менінгокок.
Правильний діагноз, поставлений “на останніх хвилинах доданого часу” і вміла робота реаніматологів тоді врятували дівчинку. А я нині згадала цей випадок не для того, щоб похизуватися перед вами своїми талантами діагноста. Протягом минулого тижня кілька свіжих випадків менінгокока виявлено у вже сусідньому для нас Шепетівському районі.
Він передається повітряно-краплинним шляхом. Основним джерелом інфекції є люди-носії менінгокока. Зазвичай безсимптомними носіями є підлітки та дорослі. Захворюваність на менінгококову інфекцію залежить від особливостей збудника, організму хазяїна та навколишнього середовища.
Схильність до інфекції зумовлена віком пацієнта – найуразливіші діти перших 6 – 12 місяців життя, до 40% інфекцій виникає у дітей віком до 5 років. Дещо менший рівень захворюваності спостерігають у підлітків і дорослих осіб.
До чинників навколишнього середовища, котрі підвищують захворюваність, належать скупчені умови проживання, активне або пасивне тютюнопаління, попередньо перенесені гострі респіраторні вірусні інфекції. Для дітей, які вдихають тютюновий дим, ризик виникнення інфекції у 3,5 – 7,5 раза більший порівняно з популяцією в цілому.
Спектр клінічних проявів різноманітний – від безсимптомного носійства до блискавичних форм з летальним наслідком через кілька годин.
Найпоширенішими та найбільш небезпечними формами менінгококової інфекції є менінгококовий менінгіт та менінгококцемія.
Менінгококовий менінгіт – найчастіша генералізована форма. На неї припадає 80-85% усіх зареєстрованих випадків менінгококової інфекції. У половини таких хворих одночасно спостерігається менінгококовий сепсис.
Початкові симптоми захворювання часто не специфічні і нагадують звичайні гострі респіраторні вірусні інфекції.
Залежно від віку хворих початкові неспецифічні прояви можуть відрізнятись, так у дітей до 5 років першим симптомом може бути гарячка, у дітей старших від пʼяти років – головний біль. Втрата апетиту, нудота і блювання, яке не приносить полегшення є ранніми ознаками у всіх вікових групах, при цьому часто виникають респіраторні симптоми ( біль у горлі, нежить). Можуть з’являтися судоми. Зазначенні клінічні прояви тривають близько 4 годин у дітей раннього віку, до 8 годин – у підлітків і швидко прогресують.
Тому не треба «списувати» гарячку та блювання у дітей раннього віку «на зубки» , а у старших на « шось вірусне».
Менінгококцемія. Може поєднуватись з менінгококовим менінгітом або розвиватися на тлі повного здоров’я. Гостра менінгококцемія розпочинається раптово з неспецифічних проявів: гарячка, млявість, нудота, блювання, похолодання кінцівок. Можливий інтенсивний біль у мʼязах спини та кінцівок. На фоні високої температури тіла з’являються висипання – спочатку вони можуть бути плямисто – папульозні ( червоні плямки), але за кілька годин трансформуються у петехіальну ( у вигляді крововиливів ) висипку. Елементи висипки різного розміру та кольору ( від яскраво червоного до темно – червоного або фіолетового відтінку), з неправильними обрисами зірчастого характеру. Висипка найчастіше з’являється на нижніх кінцівках та нижній частині тулуба, може швидко поширюватись, переходити на обличчя, верхні кінцівки. В тяжких випадках дрібні елементи прогресують у поширені геморагії та некрози.
При важкому перебігу хвороби можливі крововиливи у внутрішні органи : шлунок, нирки, серце, мозок. Раптова смерть настає від крововиливу в наднирники, внаслідок різкого падіння артеріального тиску.
Тому для цієї хвороби існує одне, але дуже важливе правило: негайна госпіталізація при появі перших ознак захворювання. Майже всі випадки смертей від менінгококової інфекції стали наслідком несвоєчасної госпіталізації та затримки з наданням ефективної першої медичної допомоги. Якщо в дитини на фоні підвищення температури тіла з’являється будь- який висип, головний біль, блювання, дитина неспокійна або навпаки незвично сонлива – не треба чекати до обіду, до вечора, до ранку чи до понеділка, а негайно звертатися за медичною допомогою. Результат лікування, а то й саме виживання дитини напряму залежить від оперативності звернення: чим раніше хворобу буде діагностовано – тим сприятливіший прогноз для подальшого одужання.
До приїзду «швидкої» ізолюйте дитину, забезпечте достатню кількість теплого пиття.
Найкращий спосіб попередити будь яке захворювання – це його профілактика!
У випадку з інфекційними хворобами профілактика може бути специфічною та не специфічною. До методів не специфічної профілактики можна віднести загартовування, раціональне харчування. Уникати перебування з малими дітьми у місцях із значним скупченням людей: торгівельні центри, базари, кафе, ресторани. Перестати обціловувати дорогих діточок самим і заборонити родичам, знайомим, кумам, бабусям. Адже зовсім не підозрюючи того, дорослі можуть виявитись безсимптомними носіями менінгококу.
Кинути палити.
Для тих, хто в танку повторюю повільно: так, зовсім кинути. Діти які перебувають в «атмосфері» тютюнового диму, більш схильні захворіти на менінгококову інфекцію. Та й не тільки на неї.
Найефективнішим методом є вакцинація. В Україні є зареєстровані вакцини проти менінгококу, проте в календар обов’язкових щеплень вони поки що не внесені. Тому здоровʼя ваших дітей наразі залежить від вашої відповідальності та здорового глузду.
