А.Ґєніс. Уроки читання: камасутра книжника.
***
Шарж наближає до оригіналу більше ніж портрет
***
Кому треба, щоб автори писали так, як розмовляють їхні читачі? Кому потрібні книги, якщо вони нічим не відрізняються від життя?
***
Як на мене, читати книгу без олівця – все одно, що випивати з німими.
***
Справжні революції відбуваються непомітно і ми дізнаємося про них вже тоді, коли нічого не можна змінити.
***
Історію варто читати вже для того, щоб довідатись як стремена породили Середньовіччя, а порох його прикінчив, як годинники на вежах запустили економіку, а трудодні її поховали, як латинське вітрило відкрило Америку, а коняка її завоювала.
***
В історії є все, чому вона навчила молодшу сестру – прозу. Власне, історія й була прозою, доки красне письмо не додумалося до романів.
***
У Толстого всі персонажі подібні на нас і не схожі одне на одного. Навіть Достоєвському подібне вдалося тільки наполовину. Його героїні суть та сама зблудла красуня: міняються тільки імена і масті, але не роль і характер.
***
В літературі як в родині – батьки і діти рідко народжуються рівними і коли надто сильна авторська індивідуальність стикається зі створеною ним особистістю – то в зіткненні перемагає автор.
***
Коли Інтернет відібрав у телевізора плітки і новини, йому залишився серіал. Його покликання – та роль, яку перед тим відігравали товсті книги.
***
Гемінгвей читав книги суперників тільки замолоду, або п’яним. В робочі періоди він надавав перевагу Сіменону. Та й іншим радив.
***
… нонфікшн хоч і живиться фактами, але живе автором, який включає і заміняє усіх персонажів. Це – театр одного актора. Навіть ховаючись за лаштунками, він керує дійством, вчасно випускаючи потрібні йому факти на сцену.
Отож, фабулу нонфікшн визначає відбір, героєм є той, хто відбирає.
***
Прекрасне спрацьовує тільки раз, а хороше працює завжди.
