Кільця на зрізі пам’яті

Іван ПОТІЙ

Середина вісімдесятих. Імперія зла доздихує, але ми поки що цього не знаєм. Ходимо на роботу, вдаємо, що працюємо, а нам ніби за це платять. Чекаємо неділі – бо зустрінемося з побратимами по перу в бібліотеці імені Ю.Словацького. Літературна студія «Вересневі дзвони» – єдина віддушина для творчих особистостей. Можна показати своє, почути когось. А може ще й надрукують в районній газеті!

А після закінчення офіційного є ще й продовження у вузькому колі за пляшкою якогось «біоміцину». Тут можна і помріяти на кшталт: «А чому б нам не створити своє видання? Альманах? Журнал?» Підігріті сонячним градусом, сипалися купа пропозицій, тем, рубрик.

Але дальше цього справа не йшла. Бо якби навіть у нас були кошти на видання, ніхто б нам не дозволив його зареєструвати. Монополію держави на творчих особистостей ніхто не відміняв! Лишався хіба що самвидав – а за це били по шапці.

Поминаю історичні події дев’яностих. Про них писано-переписано. А мрія про альманах мене не покидала. І коли доля звела мене із журналістом збаразької райони Петром Сорокою – з цієї іскри блиснув вогник. Як це булодетально описує Петро в другому номері «Куреня» – так ми вирішили назвати свій альманах. У статті «Наше братство». Підписуюся під кожним словом.

Перші три номери були видрукувані в Збаражі. Обкладинку попросили зробити художника та автора гумористичних віршів  Віктора Підгурського. Він охоче відгукнувся на нашу пропозицію. Малюнок нам так сподобався, що ми ним оформили друге і третє число «Куреня», міняючи кольори. Чільне місце серед авторів посіли літстудійці «Вересневих дзвонів» Володимир Якимчук, Олег Василишин, Леся Куртіш, Іван Руський, Василь Лісовий, Василь Цибульський, Василь Жданкін, Валентина Мамчур, Люба Нижник і ваш покірний слуга. Так що, як бачите, мрії таки збуваються!

Далі обставини склалися так,що четвертий номер альманаху робив я, сам в Кременці, підключивши до роботи літстудійців з «Вересневих дзвонів». Скажімо, рубрика «Перегуки» з’явилася на світ завдяки поету і журналісту місцевої газети Михайлу Кузі. Підпряглися прозаїк і поет Володимир Якимчук, Олег Василишин, Ольга Біркова. Вперше (з моєї ініціативи) був введений розділ під назвою «Книга в книзі», щоб мати можливість повніше показати творчу особистість. Такої честі першою була удостоєна Леся Куртіш,  нині знана письменниця Леся Коковська-Романчук. Вперше прозвучали твори нині іменитих авторів Володимира Дячуна з Тернополя, Олександра Марченка, Тетяни Дігай.

Альманах на очах обростав доброю автурою, а я – друзями. Серед них особливе місце зайняв Василь Цибульський, з яким я захотів познайомитися, прочитавши підбірку віршів у районці. Молодий, красивий, талановитий – він не міг не привернути до себе уваги. На жаль – життя його обірвалося на творчому злеті. В шостому числі «Куреня» вийшла обширна підбірка поезій Василя Цибульського посмертно.

Сьоме число альманаху стало завершальним в серії так званих «метеликів» – так ми опісля любовно охрестили наші видання, що виходили тоді об’ємом до п’ятдесяти сторінок.

Почалася важка, буремна і голодна друга половина дев’яностих.

Лише через одинадцять років ми зібралися з силами, щоб відновити «Куреня». Багато чого сталося за цей час. Колишні початківці стали членами спілки Національної спілки письменників України, а реанімований альманах – органом Тернопільської обласної організації НСПУ. Нові люди. Нові можливості. До роботи над альманахом підключилася знана тернопільська поетка і редактор від Бога Ірина Дем’янова. Коло наших авторів завдяки їй розширилося в геометричній прогресії. Восьме число «Куреня» мало 168 сторінок! А на обкладинці – роботи знаних в Україні та поза її межами художників: Удіна, Чумака, Пазізіна. Серед авторів – Ніна Матвієнко, Леонід Талалай, Василь Слапчук, Павло Вольвач. Зовсім затишно стало в нашому «Курені», коли до роботи підключився син кременецького поета Михайла Кузи – Мирослав. Він узяв на себе нелегку ношу комп’ютерного забезпечення і верстку.

Отже, починаючи з восьмого числа, з 2006 року і по сьогодні, ми троє робимо все, щоб щорічно нове число «Куреня» побачило світ. Хочу наголосити, що робимо ми це без будь-якої плати за роботу. Слава Богу, за папір і друк розраховується видавнича рада при Тернопільській обласній раді. За цей період нашими авторами стали такі знакові постаті як Олег Гончаренко, Люба Проць, Богдан Бастюк, Світдана Антонишин, Ігор Павлюк.

На обкладинках наших «Куренів» можна побачити роботи Івана Марчука, Тамари Удіної, Миколи Дмітруха, Марії Шаповал, кременецького гурту «Палітра».

Складу в стопку курені від першого до п’ятнадцятого числа. Вони для мене – як річні кільця на дереві. Ширші, вужчі.

А на зрізі – пам’ять.